13 січня 2023 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.002126
адміністративне провадження № К/990/532/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №1.380.2019.002126 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на публічній службі,
В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кабінету Міністрів, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України, в якій просив суд:
- визнати позивача таким, що в період з 14 вересня 2015 року до 31 березня 2019 року перебував у вимушеному прогулі у зв'язку з затримкою виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14 вересня 2015 року;
- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14 вересня 2015 року до 31 березня 2019 року у розмірі: 832 063,68 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, позов задоволено частково:
- стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 14 вересня 2015 року до 31 березня 2019 року в розмірі: 176126 (сто сімдесят тисяч сто двадцять шість) грн 55 коп;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної екологічної інспекції України задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року заявлений позов задоволено частково:
- стягнуто з КМ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 14 вересня 2015 року до 31 березня 2019 року в розмірі 132 280 грн 70 коп;
-у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- стягнуто з КМ України на користь позивача судовий збір в сумі: 1322 грн 80 коп.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року в адміністративній справі № 1.380.2019.002126 змінено, викладено резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:
«Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00031101) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на публічній службі за період з 14 вересня 2015 року до 31 березня 2019 року в розмірі: 210 400 (двісті десять тисяч чотириста) грн. 24 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.».
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Кабінет Міністрів України.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Кабінет Міністрів України звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 29 грудня 2022 року засобами поштового зв'язку.
Скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №1.380.2019.002126 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Одночасно з цим, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Як на підставу звернення до Верховного Суду скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник покликається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №1.380.2019.002126.
У цьому контексті Суд зазначає, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Проте зміст і мотиви оскаржуваної постанови свідчать про те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його в частині, суд апеляційної інстанції не застосовував висновки Верховного Суду, висловлені у справі №1.380.2019.002126, від яких просить відступити заявник.
Отже, аргументи касаційної скарги не містять однієї з умов, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження в частині відступу від висновку Верховного Суду, сформованого у наведених справах.
Надалі скаржник посилається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що спір між сторонами стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість виняткового (екстраординарного) касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності, у тому разі, якщо заявник належно обґрунтує, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовноїпрактики (підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України).
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Скаржник у касаційній скарзі не зазначає в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Також скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Тому, Судом не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Крім того скаржником не наведено існування різної судової практики у подібних правовідносинах, яка б свідчила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на це, касаційну скаргу Кабінету Міністрів України належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №1.380.2019.002126.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку перебуванням у відпустці головуючої судді Мартинюк Н.М. (наказ від 10 січня 2023 року №3-кв), розгляд цієї скарги відбувся по виходу судді з відпустки.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №1.380.2019.002126 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на публічній службі повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду