13 січня 2023 року
м. Київ
справа № 240/9454/22
адміністративне провадження № К/990/614/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Житомирської обласної прокуратури, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ керівника Житомирської обласної прокуратури Олександра Білошицького від 20 квітня 2022 року №69к про фактичне звільнення його з посади та органів прокуратури з позбавленням класного чину; зобов'язати відповідача поновити його в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Житомирської обласної прокуратури або на різнозначній посаді з 16 березня 2002 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, в задоволені позову відмовлено.
29 грудня 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу про скасування наказу про поновлення на посаді.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
В обґрунтування касаційної скарги заявник, зокрема, вказав, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, що на його думку свідчить про те, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності, що є помилковим, так як його звільнено з посади, що у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
Верховний Суд відхиляє такі аргументи оскільки, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України) і у цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, виключних підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, заявник не указав. Так, у касаційній скарзі ОСОБА_1 викладено опис обставин справи, аналіз підстав притягнення його до дисциплінарної відповідальності, з посиланням на норми законодавства та недоведеність вчинення ним проступку.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій та незгоди з висновками судів про відсутність підстав для відмови в позові. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко