13 січня 2023 року
м. Київ
справа №260/2379/20
адміністративне провадження № К/990/11901/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Данилевич Н.І., Жука А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Сеник Р.П., Шинкар Т.І.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (далі - ГУ НП у Закарпатській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо незаконного часткового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 260/1096/19 в частині поновлення на службі в поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 116о/с ГУ НП в Закарпатській області від 01 червня 2020 року в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП в Закарпатській області - начальника відділу комплектування;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 1394о/с ГУ НП в Закарпатській області від 25 червня 2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника УКЗ ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 134о/с «По особовому складу» Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 25 червня 2020 року відносно звільнення із 25 червня 2020 року підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - начальника відділу комплектування на підставі пункту частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Закарпатській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно із рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 260/1096/19;
- стягнути з ГУ НП в Закарпатській області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день фактичного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 260/1096/19 в частині вимушеного прогулу.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач здійснив виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді не в законний спосіб із порушенням вимог статті 65 Закону України від «Про виконавче провадження», статті 66 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) та в подальшому повторно незаконно звільнив позивача із порушенням статті 77 Закону № 580-VIII.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року:
- визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Закарпатській області № 55о/с від 22 липня 2019 року про звільнення з 22 липня 2019 року підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Закарпатській області - начальника відділу організаційно - аналітичного та документального забезпечення, на підставі пункту 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Закарпатській області - начальника відділу організаційно - аналітичного та документального забезпечення або на рівнозначній посаді з 23 липня 2019 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки);
- стягнуто з ГУ НП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 91513,31 грн. 31 коп. з відрахуванням податків та зборів;
- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП в Закарпатській області - начальника відділу організаційно-аналітичного та документального забезпечення або на рівнозначній посаді допущено до негайного виконання.
4. На виконання вищенаведеного судового рішення наказом ГУ НП в Закарпатській області від 01 червня 2020 року № 116 о/с скасовано пункт наказу ГУ НП у Закарпатській області від 22 липня 2019 року № 155 о/с, у частині звільнення зі служби в поліції, відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) підполковника поліції ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Закарпатській області - начальника відділу організаційно-аналітичного та документального забезпечення та поновлено позивач на посаді заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП у Закарпатській області - начальника відділу комплектування, з 23 липня 2019 року.
5. Однак, ОСОБА_1 до роботи не приступив.
6. 25 червня 2020 року ГУ НП в Закарпатській області прийняло наказ № 1394 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника УКЗ ГУНП ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Підстава звільнення - грубе порушення службової дисципліни, вимог пунктів 4, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 4 статті 40 Кодексу Законів про працю України, наказу ГУ НП у Закарпатській області від 10 серпня 2016 року № 833 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку для поліцейських, державних службовців та працівників апарату Головного управління Національної поліції в Закарпатській області», що проявилась у безпідставній відсутності на службі з 01 червня 2020 року по 25 червня 2020 року.
7. Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 25 червня 2020 року № 134о/с «По особовому складу», підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Закарпатській області начальника відділу комплектування звільнено зі служби з 25 червня 2020 року на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».
8. 08 вересня 2020 року відповідач виплатив на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 91513,31 грн. 31 коп. з відрахуванням податків та зборів.
9. Вважаючи протиправними дії щодо виконання судового рішення про поновлення на роботі та повторне звільнення незаконним , позивач звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
10.1. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГУ НП у Закарпатській області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02 грудня 2019 року по 08 вересня 2020 року в розмірі 193347,67 грн. (сто дев'яносто три тисячі триста сорок сім гривень 67 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
10.2. Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 20986,14 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 14 копійок) звернуто до негайного виконання.
10.3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив затримку виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 260/1096/19 щодо поновлення позивача на роботі, а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Інші рішення та дії відповідача суд першої інстанції визнав законними.
12. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
13. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що законодавством України, зокрема КЗпП України, не передбачено стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з ГУ НП у Закарпатській області на його користь середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 260/1096/19 в частині вимушеного прогулу необхідно відмовити.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
14. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий апеляційний розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 червня 2022 року за у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
16. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував закони, які не підлягають застосуванню до даних правовідносин, а саме: стаття 18 Закону № 580-VIII, частину першу статті 11, частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).
17. Також на думку скаржника суд апеляційної інстанції застосував пункт 3 частини першої статті 371 КАС України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі №569/7860/16-ц. Окрім того, суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №459/2618/17 про те, що поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.
18. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
19. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
21. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
22. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».
23. Відповідно до статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
24. Згідно зі статтею 66 Закону № 580-VIII поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.
25. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
26. Відповідно до статті 65 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
27. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII.
28. Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно із цим Статутом.
29. Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
31. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в межах доводів скарги.
32. Спірні правовідносини виникли з приводу поновлення на посаді працівника поліції за рішенням суду.
33. На думку скаржника, роботодавець здійснив виконання судового рішення про поновлення його на посаді у неналежний спосіб.
34. Суди попередніх інстанцій, дійшли висновку про законність дій ГУ НП у Закарпатській області щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді за рішенням суду. Верховний Суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
35. Верховний Суд вже неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов'язків. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи, фактично допущено до роботи такого працівника та внесено відповідні записи до трудової книжки.
36. КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону № 1404-VIII.
37. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.
38. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 20 жовтня 2022 року у справі №160/12318/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 240/12764/21.
39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №260/1096/19, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП в Закарпатській області - начальника відділу організаційно-аналітичного та документального забезпечення з 22 липня 2019 року. На виконання вказаного судового рішення 01 червня 2020 року відповідачем винесено наказ № 116 о/с про поновлення.
40. Про виконання судового рішення ОСОБА_1 було повідомлено листом від 01 червня 2020 року №1178/106/2-2020. Однак, на роботі позивач не з'явився, не надав для внесення відповідного запису трудової книжки.
41. Верховний Суд зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо відсутності у нього можливості надати трудову книжку відповідачу, оскільки на момент винесення наказу про поновлення він вже був працевлаштований і перебував на службі у територіальному управлінні Служби судової охорони у Закарпатській області.
42. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про належне виконання ГУ НП в Закарпатській області рішення суду в частині поновлення позивача на посаді. В даному випадку невнесення роботодавцем записів до трудової книжки позивача спричинено не прибуттям робітника на роботу, а не протиправністю дій відповідача.
43. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок неприбуття ОСОБА_1 на роботу з відповідачем було призначено службове розслідування, під час якого встановлено, що з моменту поновлення до 25 червня 2020 року позивач на роботу не з'являвся, про що було складено 15 актів про невихід на роботу без поважних причин.
44. Враховуючи приписи пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та статей 11, 13 Дисциплінарного статуту, у відповідача були наявні законні підстави для прийняття оскаржуваних наказів № 1394о/с ГУ НП в Закарпатській області від 25 червня 2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу № 134о/с про звільнення позивача.
45. Є необґрунтованими доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин правові висновки, сформовані Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2019 року (справа №569/7860/16-ц) та від 11 березня 2020 року (справа №459/2618/17), оскільки правовідносини, що виникли у цих справах не є подібними до спірних.
46. У справі №569/7860/16-ц працівник не вийшов на роботу через необізнаність про винесення роботодавцем наказу про поновлення на роботі. У справі, що розглядається, позивач з 04 червня 2020 року був обізнаний про своє поновлення, однак до 25 червня 2020 року (дата повторного звільнення) до роботи не приступив. У справі №459/2618/17 судами були встановлена поважність причини відсутності працівника на роботі, а саме - тимчасова непрацездатність. У цій справі судами не було встановлено поважної причини відсутності позивача на роботі.
47. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо правомірності дій ГУ НП у Закарпатській області стосовно поновлення на посаді та подальшого звільнення ОСОБА_2 .
48. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
49. Отже, суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки судом апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
50. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі №260/2379/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Судді О.В. Калашнікова
Н.І. Данилевич
А.В. Жук