13 січня 2023 року
м. Київ
справа №380/12427/22
адміністративне провадження № К/990/36696/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року у справі № 380/12427/22 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного суду Львівської області в особі судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В.Р. про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди,
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Миколаївського районного суду Львівської області в особі судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В. Р. (далі - відповідач), в якій міститься вимога:
- визнати бездіяльність судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В.Р.- протиправною;
- відшкодувати за рахунок Державного бюджету ОСОБА_1 , людині похилого віку моральну шкоду, за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень".
ОСОБА_1 подана заява з покликанням на частину першу статті 28 КАС України про звернення до суду вищої інстанції для визначення підсудності справи № 380/12427/22 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного суду Львівської області в особі судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В.Р. на бездіяльність судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В.Р.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звернення для визначення підсудності у справі № 380/12427/22 відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України, оскільки КАС України не передбачено можливості окремого оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволення заяви про звернення для визначення підсудності.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до таких висновків.
У касаційній скарзі визначено предметом оскарження ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року про відмову в задоволення заяви ОСОБА_1 про звернення для визначення підсудності у справі № 380/12427/22, яка була переглянута судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
За приписами частини 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. До вказаного переліку, з урахуванням положень пунктів, віднесено ухвали щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволення заяви про звернення для визначення підсудності не включено до переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначеного частиною 2 статті 328 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що наведеними положеннями законодавства визначено право учасників справи на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції лише у визначених законом випадках згідно вказаного у частині 2 статті 328 КАС України переліку ухвал, який є вичерпним і остаточним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі також визначено предметом оскарження ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги у цій частині, Верховний Суд виходить з наступного.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року, якої відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звернення для визначення підсудності у справі № 380/12427/22, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приписами частини другої статті 293 та статті 294 КАС України чітко визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Оскільки апеляціна скарга ОСОБА_1 подана на ухвалу суду першої інстанції, яка не міститься в переліку ухвал, визначених в статті 294 КАС України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав застосування пункту 1 частини першої статті 299 КАС України та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Частиною другою статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Таким чином, статтею 294 КАС України визначено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволення заяви про звернення для визначення підсудності відсутня у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду відповідно до статті 294 КАС України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки нормами КАС України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в задоволення заяви про звернення для визначення підсудності.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 1 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 24 листопада 2022 року розглянув неіснуючу апеляційну скаргу, оскільки: зазначення апеляційним судом назви апеляційної скарги ОСОБА_1 не відповідає фактичній її назві; зазначена судом суть апеляційної скарги не відповідає суті самої скарги ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 наголошує, що звертався до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про постановлення окремої ухвали щодо судді цього суду ОСОБА_2 , в якій містилося клопотання про звернення до суду вищої інстанції в порядку частини першої статті 28 КАС України для визначення підсудності даної справи. Вказане на думку скаржника свідчить про порушення апеляційним судом положень статей 167, 248, 242 КАС України.
З приводу означених аргументів скаржника колегія суддів зауважує, що зазначення у судовому рішенні скороченої назви заяви (скарги, клопотання) поданої до суду та стислого змісту її суті, чи іншого питання, що вирішується ухвалою, без дослівного відтворення тексту такої, не свідчить про розгляд судом "неіснуючих", як на тому наполягає скаржник, скарг (заяв, клопотань) чи наявність порушень положень статей 167, 248, 242 КАС України при їх розгляді.
Як зазначає сам скаржник, його заява надіслана до Львівського окружного адміністративного суду про постановлення окремої ухвали щодо судді цього суду ОСОБА_2 містила клопотання про звернення до суду вищої інстанції в порядку частини першої статті 28 КАС України для визначення підсудності даної справи, за наслідками розгляду якого цим судом постановлену оскаржувану позивачем ухвалу від 06 жовтня 2022 року та відмовлено в задоволенні цієї заяви.
З огляду на зазначене доводи скаржника про розгляд Восьмим апеляційним адміністративним судом "неіснуючої" апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року у справі № 380/12427/22 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного суду Львівської області в особі судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В.Р. про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов