13 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/2321/22 пров. № А/857/14137/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Хобор Р.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року (суддя- Волдінер Ф.А., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/2321/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
В лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №24-1 від 18 січня 2022 року.
Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач зазначив, що 18 січня 2022 року виконавчий комітет Луцької міської ради прийняв рішення №24-1 «Про демонтаж конструкції на АДРЕСА_1 », яким вирішив зобов'язати власника конструкції (металеві сходи), що розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на вул. 8-го Березня, 4, протягом п'яти днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати її за власний рахунок та відновити благоустрій території. Вважає, що дане рішення є безпідставним та неправомірним, оскільки прийняте виконавчим комітетом Луцької міської ради поза межами своїх повноважень та порушує права позивача, як власника приміщення. Вказує на те, що вона є власником офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2020 за №239522758. Нежитлове приміщення, відповідно до технічного паспорту на офісне приміщення, складається зі сходів, холу (тамбуру), офісного приміщення, побутової кімнати, коридору та санвузла. Відтак, конструкція (металеві сходи), яку вимагає демонтувати виконавчий комітет Луцької міської ради, є невід'ємною архітектурною частиною нерухомого майна, що належить позивачу на праві приватної власності. Просила позов задоволити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №24-1 від 18 січня 2022 року.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Виконавчий комітет Луцької міської ради оскаржив його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Як на доводи апеляційної скарги, апелянт посилається, зокрема, на те, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №24-1 від 18.01.2022 «Про демонтаж конструкції на АДРЕСА_1 » прийнято у відповідності до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», «Про благоустрій населених пунктів», а також рішення Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2 «Про правила благоустрою міста Луцька».
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.12.2021 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. здійснено державну реєстрацію права власності нерухомого майна нежитлового приміщення, офісне приміщення, загальною площею 50,5 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації слугував: договір купівлі-продажу, серія та номер: 3108, виданий 30.12.2021 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М.В. Вказані обставини підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2021 за №239522758.
Згідно технічного паспорта офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , (виготовленого ТзОВ «Виробничо-еспертне підприємство «Еконсервіс») вбачається, що вищезазначене офісне приміщення площею 50,5 кв.м. складається з: холу, офісного приміщення, побутової кімнати, коридору та санвузла.
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 18.01.2022 №24-1 «Про демонтаж конструкції на АДРЕСА_1 », зобов'язано власника конструкції (металеві сходи), що розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на вул. 8-го Березня, 4, протягом п'яти днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати її за власний рахунок та відновити благоустрій території.
Однак, вважаючи рішення Луцької міської ради від 18.01.2022 №24-1 протиправним, позивач звернулася до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 (далі - Закон №2807-IV) визначено, що благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Статтею 5 Закону №2807 врегульовано, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону №2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 16 Закону №2807-IV на об'єктах благоустрою забороняється: самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Пунктом 2 частини другої статті 17 Закону №2807-IV передбачено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.
Частинами першою, другою, четвертою статті 20 Закону №2807-IV встановлено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Згідно із пп. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Відповідно до частини першої статті 73 цього Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно з частиною другою та частиною четвертою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до п. 1 Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2 (далі - Правила благоустрою м. Луцька), ці Правила установлюють порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою міста Луцька, визначають права та обов'язки учасників правовідносин у сфері благоустрою на території міста. Правила спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини і містять загальнообов'язкові норми, щодо порядку здійснення благоустрою, належного утримання та раціонального використання територій міста, організації упорядкування і охорони об'єктів благоустрою міста, за порушення яких настає відповідальність, передбачена законодавством України.
Згідно із пп. 2.5.5.1.13 Правил благоустрою м. Луцька на об'єктах благоустрою міста забороняється: самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми.
Як передбачено п. 9.3.5 Правилами благоустрою м. Луцька малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується як самовільне зайняття/захоплення землі. Вищезазначені об'єкти підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення. Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені приписом строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому цими Правилами. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не набуває права власності на них.
Також, підпунктом 9.4.2. Правил благоустрою м. Луцька передбачено, що рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій приймається виконавчими органами Луцької міської ради.
Таким чином, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів. На об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Питання щодо благоустрою, в тому числі і щодо здійснення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд та порядку його проведення, відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Крім того, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності можливо лише за наявності дозвільної документації на таке розміщення.
Згідно рішення Виконкому Луцької міської ради від 18.01.2022 воно прийняте на підставі статей 30, 31, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», пункту 9.4 Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2. Приймаючи спірне рішення про демонтаж конструкції (металеві сходи), виконавчий комітет Луцької міської ради виходив з того, що вказана конструкція розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів.
Пунктом 1.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068 (далі - Порядок №244), встановлено, що цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку №244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Апеляційним судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, позивач ОСОБА_1 є власником офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2021 за №239522758.
Приміщення даного нежитлового приміщення, відповідно до технічного паспорту, складається з холу, офісного приміщення, побутової кімнати, коридору та санвузла.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно статті 3 вказаного Закону, загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Враховуючи наявність факту реєстрації нотаріусом права приватної власності за ОСОБА_1 на офісне приміщення, як об'єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на рухоме майно про реєстрацію права власності, вказане офісне приміщення не є тимчасовою спорудою в розумінні пункту 1.3 Порядку №244.
Повноваження міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені статями 10, 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Згідно підпункту 7 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Таким чином, компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів не поширюється на прийняття рішень, наслідком яких є звільнення території міста від нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності, примусове припинення права власності на таке майно.
Також згідно витягу Державного реєстр/речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2020 за №239522758 вбачається, що складовими частинами об'єкту нерухомого майна є тамбур та сходів (а.с.7)
З метою проведення реконструкції офісного приміщення на вул. 8-го Березня, 4 у м. Луцьку 07 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано інспектором, головним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за номером ВЛ051210707246.
ТзОВ «Виробничо-експертне підприємство «Еконсервіс» 19 липня 2021 року виготовлений технічний паспорт на офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де зазначено, що дане нежитлове приміщення складається зі сходів, холу, офісного приміщення, побутової кімнати, коридору, санвузла. Як зазначив суд першої інстанції, на даний момент реконструкція даного офісного приміщення є діючою відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт (реєстраційний номер: ВЛ051210707246), що підтверджується витягом із Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17 лютого 2022 року.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що конструкція (металеві сходи), яку вимагає демонтувати виконавчий комітет Луцької міської ради, є невід'ємною архітектурною частиною нерухомого майна, що належить позивачу на праві приватної власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі № 140/2321/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Р. Б. Хобор