13 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/2338/20 пров. № А/857/15870/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській областіна ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі(суддя -Сакалош В.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання провести перерахунок пенсії,-
ОСОБА_1 у березні 2020 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просив зобов'язати ГУПФУ у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням 80% розміру грошового забезпечення та виплачувати надалі пенсію за вислугу років, а також виплатити йому недоотриману різницю одноразовим платежем, що виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано ГУПФУ у Львівській області здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи із розміру 80% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ у Львівській області про зобов'язання провести перерахунок пенсії - задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення від 21 травня 2020 року у справі № 380/2338/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ у Львівській області про зобов'язання провести перерахунок пенсії. Зобов'язано ГУПФУ у Львівській області протягом тридцяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 21 травня 2020 у справі № 380/2338/20.
Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заявник не навів жодного доказу невиконання, ухилення чи створення перешкод ГУПФУ у Львівській області для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі №380/2338/20. Так, ГУПФУ у Львівській області на виконання судового рішення здійснило позивачу перерахунок пенсії. Доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.01.2016 по 30.11.2020 в сумі 58558,68 грн. буде виплачена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для встановлення судового контролю, відтак слід зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду від 21 травня 2020 року у справі № 380/2338/20.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною другою статті 382 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до частини третьої статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві ,,Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі ,,Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення ,,Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах ,,Бурдов проти Росії від 07.05.2002, ,,Ромашов проти України від 27.07.2004, ,,Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі ,,Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі ,,Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки з моменту набрання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року ГУПФУ виплату пенсії позивачу не здійснено та повідомлено що така буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України. Вказане підтверджується Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.12.2021 ВП №63448490.
Доказів протилежного відповідач не надав.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, які в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржене рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі в справі №380/2338/20- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш