Справа № 953/42/23
н/п 1-кп/953/580/23
"09" січня 2023 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Київського районного суду м.Харкова, клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні № 12022221130002141 від 31.10.2022 обвинуваченій:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Харкова, громадянці України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштованій, незаміжній, малолітніх та неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб на утриманні не має, зареєстрованій та яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимій вироком Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2022 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ст.75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022221130002141 від 31.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.
09 січня 2023 року в підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених п.п 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, що є тяжкими злочинами. На думку прокурора, слід враховувати тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та особисті обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченої є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
Обвинувачена ОСОБА_4 просила суд відмовити у задоволені клопотання у зв'язку з недоведеностю стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, просила обрати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та обвинуваченої ОСОБА_4 , дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2022 застосовано до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». Строк тримання під вартою, з урахуванням строку досудового розслідування та часу фактичного затримання, визначено до 09 січня 2023 року включно. Взято підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під варту у залі суду. Одночасно визначено підозрюваній ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 208 000 (двісті вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченої ОСОБА_4 закінчується 09.01.2023, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст.199 КПК України).
Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченої: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суддя, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд зазначає, що ризик переховування від суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 Російська Федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України існує реальна можливість перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченої або інших зацікавлених осіб, як на потерпілих, так і на свідків у кримінальному провадженні з огляду на стадію судового розгляду даного кримінального провадження.
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_4 , зважаючи на те, що вона раніше судима вироком Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2022 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ст.75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.
Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, в судовому засіданні стороною обвинувачення належними та допустимими доказами не доведений.
Крім того, суд враховує, що:
- ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, а саме злочинами проти власності, вчинених в умовах воєнного стану, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, .
-дані щодо особи ОСОБА_4 , який раніше судима вироком Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2022 за вчинення умисного корисливого злочину проти власності, передбаченого ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ст.75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, офіційно не працює, малолітніх та неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб на утриманні не має, разом з цим з урахуванням інкримінованих кримінальних правопорушень виявляє підвищену соціальну небезпеку.
Суд зазначає, що зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували як на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і на час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченим моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченою, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних рішень у справі.
Розглядаючи можливість запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час дії воєнного стану.
Отже, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 208 000 грн. 00 коп, з покладенням на обвинувачену обов'язків, визначених ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.12.2022, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім того, під час судового засідання судом не встановлено підстав для зміни розміру застави, визначеної ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.12.2022.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 березня 2023 року включно із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 208 000 (двісті вісім тисяч) гривень 00 копійок - до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з -під варти внаслідок внесення застави покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язки, визначені ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2022, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Харкова без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченій, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченій, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що обвинувачена ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, вчинений у період воєнного стану, максимальне покарання за яке передбачене законом у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченої; забезпечувати явку, належно повідомленої обвинуваченої до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченої.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самої обвинуваченої обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Встановити строк дії ухвали до 09.03.2023 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 12 січня 2023 року.
Суддя ОСОБА_1