Справа № 953/6051/22
н/п 1-кс/953/170/23
"05" січня 2023 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі :
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12022220000000595 від 07.10.2022, про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія, Харківської області, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, не одружений, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -
встановив:
Сторона обвинувачення просить продовжити підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строків досудового розслідування, без визначення застави.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що у результаті веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, але не раніше 01 березня та не пізніше 20 березня 2022 року збройними формуваннями РФ окуповано м. Балаклія, Ізюмського району, Харківської області з встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, у період часу з середини червня 2022 року по середину липня 2022 року, більш точний час під час досудового розслідування з об'єктивних причин встановити не виявилось можливим, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, перебуваючи у м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, маючи умисел на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам, створеним на тимчасово окупованій території, з метою завдання шкоди Україні та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами Російської Федерації.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з середини червня 2022 року по середину липня 2022 року, більш точний час під час досудового розслідування з об'єктивних причин встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, знаходячись на території м. Балаклія, Ізюмського району, Харківської області, зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, достовірно знаючи, що за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться Балаклійський відділ поліції Ізюмського району, керівником якого з червня 2022 року незаконно став місцевий мешканець, ОСОБА_7 , а співробітники управління виїхали з населеного пункту та не контролюють обстановку щодо життєдіяльності вказаного населеного пункту, погодився на пропозицію військових Російської Федерації та вирішив добровільно зайняти посаду поліцейського у новоствореному правоохоронному органі під керівництвом ОСОБА_7 , а саме поліцейського охорони.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , у період часу з середини червня 2022 року по середину липня 2022 року, більш точний час під час досудового розслідування з об'єктивних причин встановити не виявилось можливим, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам з метою завдання шкоди Україні, почав виконувати обов'язки з охорони адміністративних будівель, розташованих на території м. Балаклія, Ізюмського району, Харківська область. Вказані обов'язки здійснював у період часу з 16:00 год. до 08:00 год. протягом робочого тижня та у вихідні дні.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
07.10.2022 ОСОБА_5 затримано у м. Балаклія працівниками СУ ГУНП в Харківській області у порядку ст. 208 КПК України, після чого підслідність у вказаному кримінальному провадженні змінено за СУ ГУНП в Харківській області.
08.10.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та вручено письмове повідомлення про підозру.
08.10.2022 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб до 05.12.2022.
24.11.2022 постановою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування до 3 місяців до 08.01.2023 року.
30.11.2022 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова продовжено підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 40 днів - тобто до 08.01.2023 включно.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Приймаючи до уваги вищевикладене, орган досудового розслідування вважає обрання стосовно ОСОБА_5 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання переліченим вище ризикам.
При поданні клопотання до суду про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 враховано наступні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, враховуючи також, що останньому повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 7 ст. 111-1 КК України, у вигляді позбавлення волі строком від дванадцяти до п'ятнадцяти років.
Вказані обставини з урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Однак завершити досудове слідство до 08.01.2023 з об'єктивних причин не виявляється можливим, у зв'язку з необхідністю проведення ряду слідчих та процесуальних дій: виконати вимоги ст.290, 291 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Виконання вищевказаних процесуальних дій до спливу строку запобіжного заходу не виявляється можливим, але вони необхідні для встановлення обставин, які мають вкрай важливе значення для даного кримінального провадження.
Сторона обвинувачення зазначає, що враховуючи складність вказаного кримінального провадження, що обумовлено значною кількістю вже проведених слідчих дій, а також слідчих дій, які необхідно провести, а також те, що без виконання вищезазначених слідчих дій завершити досудове розслідування у передбачений законом строк неможливо.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, зокрема, що в клопотанні слідчий посилався на докази, зібрані під час досудового розслідування, які, нібито, обґрунтовують пред'явлену підозру ОСОБА_5 у скоєнні особливо тяжкого злочину. Але долучені до матеріалів справи докази не тільки не підтверджують підозру в скоєнні кримінального правопорушення, а навпаки, спростовують її. Долучені до матеріалів справи докази свідчать про незаконність пред'явленої підозри в скоєнні особливо тяжкого злочину, оскільки в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину. З тексту клопотання вбачається, що вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України слідчим виконані не були, не наведено вагомих обставин про те, що заявлені ризики не зменшилися. Викладені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання ОСОБА_5 під вартою не заслуговують на увагу, тому, що досудове розслідування по суті закінчене, необхідно лише виконати вимоги ст. 290 КПК України. При цьому, слід врахувати, що ОСОБА_5 підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України без законних на те підстав, за відсутності доказів про вчинення цього злочину, міцність соціальних зв'язків за місцем його постійного мешкання, наявність у нього на утриманні рідної матері, яка є пенсіонеркою та отримує мізерну пенсію, наявність незаплямованої нічим репутації, відсутність судимостей та повідомлень про вчинення інших кримінальних правопорушень, відсутність майнової шкоди, відсутність ризиків продовження чи повторення протиправної поведінки. ОСОБА_5 не має наміру скриватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, знищувати, ховати або спотворювати будь-які речі чи документи, які б мали істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Просить в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації та постійного мешкання.
Підозрюваний в судовому засіданні не визнав повідомлену підозру, підтримав позицію захисника, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні, під час затримання та в період перебування в якості затриманої особи.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12022220000000595 від 07.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
07.10.2022 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
08.10.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.10.2022 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб до 05.12.2022.
Постановою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 25.11.2022 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000595 від 07.10.2022 до 3 місяців, тобто до 08.01.2023.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30.11.2022 продовжено підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 40 днів - до 08.01.2023 включно, без визначення застави.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_8 , інспектора відділу кадрів (Балаклійського відділу поліції) ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно; проведено впізнання особи за фото, в ході якого свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_12 впізнали підозрюваного ОСОБА_5 ; висновком експертизи № СЕ-19/121-22/15870-ПЧ від 30.11.2022.
Щодо доводів захисника про необґрунтованість повідомленої підозри, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5, ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, нвчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має вищу освіту, згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.04.2017, ОСОБА_5 є учасником бойових дій, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно наданої захисником копії службової характеристики командира військової частини НОМЕР_2 , датованої 08.10.2018, за час проходження військової служби стрілець 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України солдат ОСОБА_5 зарекомендував себе з позитивного боку. Програму бойової та гуманітарної підготовки засвоїв на загальну оцінку «добре». До виконання своїх обов'язків ставиться сумлінно. В повсякденній службово-бойовій діяльності керується вимогами Статутів ЗС України, наказами та розпорядженнями старших начальників, працює над виправленням власних помилок. Під час служби проявляє сумлінне ставлення до своїх службових та функціональних обов'язків. Здатний виконувати поставленні завдання, добре орієнтується і діє в складних обставинах. Особиста виконавча дисципліна на середньому рівні, здатний критично оцінювати свою діяльність.
Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинених в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав до задоволення клопотання. Більш того, за час тримання підозрюваного під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності. З вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, на 34 дні, до 07.02.2023 включно.
Суд враховує позитивні характеристики ОСОБА_5 , проте, вказані обставини не спростовують висновку суду про неможливість запобігти зазначеним вище ризикам у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Висновок суду щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою до вказаного строку ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою, а наведені в клопотанні обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою.
При постановленні даної ухвали слідчий суддя, керуючись абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що останньому повідомлено про підозру за ч. 7 ст. 111-1 КК України в період воєнного стану.
З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 34 (тридцять чотири) дні - до 07 лютого 2023 року включно, без визначення застави.
Зобов'язати слідчого СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.
Строк дії ухвали з 05 січня 2023 року по 07 лютого 2023 року включно.
В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1