Справа № 953/16515/21
н/п 1-кп/953/385/23
"04" січня 2023 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників- адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою інтернет сервісу «ВКЗ» кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 заявив письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , посилаючись на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, знищити, приховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків, експертів, обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 інкримінованих їм тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що більше двох років перебуває в умовах слідчого ізолятора, що негативно вплинуло на його здоров'я. Зазначив, що у разі застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, він має намір проживати за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи ту обставину, що ОСОБА_19 надала добровільну згоду не те, щоб він проживав за вищевказаною адресою, що також підтверджується письмовою заявою останньої.
Захисник ОСОБА_14 у судовому засідання проти задоволення клопотання заперечував, вважаючи заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, жодним чином не обґрунтованими та непідтвердженими, а тому просив змінити застосований до свого підзахисного запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив змінити застосований щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що вже тривалий час перебуває в умовах слідчого ізолятора, у зв'язку з чим позбавлений можливості працювати та заробляти собі на життя. Разом з тим повідомив, що наразі немає постійного місця мешкання, проте, він має родичів, які має житло та могли б дозволити йому проживати у їхньому домоволодіння, однак наразі вони виїхали з м. Харкова.
Захисник ОСОБА_11 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тому просив змінити застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання.
Захисники - адвокати ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що ризики, заявлені прокурором, є необґрунтованими, оскільки обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 досить тривалий час перебувають в умовах слідчого ізолятора, при цьому кожного разу прокурор посилається як на підставу продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених на існування одних і тих же ризиків, що є грубим порушенням прав та законних інтересів обвинувачених, тому вважали, що до обвинувачених можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у судове засідання не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Захисник обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_20 у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи через те, що він перебуває на виконанні завдання по військовій службі.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_21 у судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що обвинувачена ОСОБА_17 перебуває у м. Києві та не може залишити малолітню дитину без догляду.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали, суд дійшов до таких висновків.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому продовжений до 24 вересня 2021 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2021 року ОСОБА_7 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06 листопада 2021 року з визначенням застави у розмірі 62025 грн. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався, останній раз до 08 січня 2023 року включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому продовжений до 24 вересня 2021 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2021 року ОСОБА_6 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13 листопада 2021 року з визначенням застави у розмірі 227 000 грн. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався, останній раз до 08 січня 2023 року включно. При цьому ухвалою Київського районного суду м. Харкові від 10 листопада 2022 року зменшено визначену ОСОБА_6 заставу до розміру 80 (восьмидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Строк тримання під вартою обвинувачених закінчується 08 січня 2023 року.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Так, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Разом з тим, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, знищити, приховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не має постійного місця реєстрації та мешкання, не одружений, офіційно не працевлаштований, не має джерела доходу, отже у нього відсутні міцні соціальні зв'язки у місті проживання, роботи, у зв'язку з чим суд вважає, що останній може переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд вважає доведеним стороною обвинувачення ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки свідки наразі не допитані.
Одночасно з цим, слідчий суддя зауважує, що стороною обвинувачення у ході судового розгляду клопотання не доведений ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з підстав того, що всі речові докази у вказаному кримінальному провадженню вже зібрані та у порядку ст. 290 КПК України відкриті сторонам по справі.
Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 доведені прокурором та продовжують існувати, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту, тому суд вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.
Доказів про зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу суду не надано.
Доводи сторони захисту щодо зміни раніше застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченого не спростовують вищевказаних висновків суду, оскільки вище наведені обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин суд вважає за можливе клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою на шістдесят днів та залишити без змін застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 (восьмидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.
В обґрунтування клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 прокурор посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, знищити, приховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як вбачається зі змісту положень параграфу 1 глави 18 КПК України, питання про застосування, зміну або продовження запобіжного заходу, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, судом вирішується виключно на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, обов'язок по доведенню існування ризиків, які дають підстави для застосування чи продовження запобіжного заходу, зокрема, у виді тримання під вартою, покладається на сторону обвинувачення.
При цьому суд бере до уваги, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Так, суд вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , враховує конкретні обставин справи, характер та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, як вони сформульовані стороною обвинувачення, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, не має джерела доходу, а також враховуючи, що стороною захисту не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, які б підтвердили міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місті проживання, роботи, репутації, суд вважає, що останній може переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд вважає доведеним стороною обвинувачення ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки свідки наразі не допитані.
При цьому, суд зауважує, що стороною обвинувачення у ході судового розгляду клопотання не доведений ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з підстав того, що всі докази у вказаному кримінальному провадженню вже зібрані та у порядку ст. 290 КПК України відкриті сторонам по справі.
З огляду на викладене, суд вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведені та продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 суд також бере до уваги розумність сукупної тривалості його перебування під вартою та зазначає про надмірну тривалість такого строку у даному кримінальному провадженню, який складає понад два роки, у зв'язку з чим вважає за необхідне розглянути питання про можливість запобігання зазначеним ризикам при зміні запобіжного заходу на більш м'який.
Суд зауважує, що стороною обвинувачення у судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід, такий як цілодобовий домашній арешт, не може бути застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 .
Доводи захисника ОСОБА_14 та обвинуваченого ОСОБА_7 , який хоча і не має зареєстрованого місця мешкання, однак має можливість винаймати кімнату за місцем мешкання ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_1 , яка у судовому засіданні надала добровільну згоду на це, про те, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що жодним чином не буде перешкоджати встановленню істини у справі - не спростовані у судовому засіданні стороною обвинувачення.
З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою є не співмірним меті даного заходу, та зваживши всі обставини у їх сукупності, у тому числі і відомості щодо особи обвинуваченого ОСОБА_7 , вважає, що запобігти можливим ризикам у даному кримінальному провадженні можливо шляхом застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу.
Окрім того, суд зазначає, що тривалість судового розгляду та надмірний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою значно зменшують ризик його переховування від суду, впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, але, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватого, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а тому є підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Суд вважає, що такий захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання спробам переховування від суду, впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки виключає можливість обвинуваченого ОСОБА_7 залишати житло цілодобово.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та зможе запобігти виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у тому числі забезпечить запобіганню ризику впливу на свідків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 197, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 04 березня 2023 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 (восьмидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яку можливо внести на відповідний депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ, м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р: UA208201720355299002000006674).
Обвинувачений ОСОБА_6 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити та покласти на нього строком на два місяці обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання в м. Харкові; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 - відмовити.
Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.
Змінити застосовний щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який полягає у забороні обвинуваченому цілодобово без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці, тобто до 04 березня 2023 року включно.
Зобов'язати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період часу дії вказаної ухвали:
- прибувати до Київського районного суду м. Харкова за першою вимогою;
- цілодобово не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця реєстрації та фактичного проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту передати для виконання відділенню поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 .
Роз'яснити ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити.
Строк дії ухвали встановити до 04 березня 2023 року включно.
Ухвала підлягаю негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченими - у той же строк, з моменту вручення їм копії ухвали суду.
Повний текст судового рішення у формі ухвали складений 05 січня 2023 року.
Суддя ОСОБА_1