Справа № 953/7696/22
н/п 1-кп/953/577/23
"04" січня 2023 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Київського районного суду м.Харкова, клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні №22022220000003092 від 03.10.2022 обвинуваченому:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ізюм Харківської області, громадянину України, із вищою освітою, розлученому, який має на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, ФОП, непрацездатних осіб на утриманні не має, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, -
В провадження Київського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022220000003092 від 03.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
04 січня 2023 року в підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, які були враховані при обрані запобіжного заходу, передбачені п.п 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК , а також на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, що є особливо тяжким злочином. На думку прокурора, слід враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та особисті обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
Під час підготовчого судового засідання 04.01.2023 стороною захисту до суду подано клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 просила обрати більш м'який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_4 вказує на відсутність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Також, зазисних просила врахувати міцність соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_5 , який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є фізичною особою-підприємцем та має постійне місце проживання, проживає з батьками, які є людьми похилого віку. Крім того, за місцем реєстрації та проживання характеризується виключно позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, також має захворювання - «гіпертрофія міокарда лівого шлуночка», що потребує відповідного обстеження. Сторона захисту наголосила, що всі речові докази та документи по справі зібрані, оскільки досудове розслідування завершене.
Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання його захисника, у задоволені клопотання прокурора прохав відмовити.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання сторони захисту прохав відмовити.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2022 застосовано відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування - до 02 грудня 2022р. включно.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24.11.2022 підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» продовжено в межах строку досудового розслідування - до 04 січня 2023р.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 04.01.2023, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Суд вважає встановленими продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суддя, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого або інших зацікавлених осіб на свідків, з огляду на стадію судового розгляду даного кримінального провадження.
Разом з цим, суд вважає недоведленим продовження існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_5 , оскільки обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, стороною обвинувачення не надано ніяких документів, які б підтверджували, що обвинувачений вчиняв подібні дії у минулому.
Крім того, суд враховує, що:
- ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, а саме злочином проти основ національної безпеки України, вчинений у період воєнного стану, тобто з використанням надзвичайної обстановки для реалізації своєї мети, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої;
- дані щодо його особи, який раніше не судимий, розлучений, офіційно не працює, має на утриманні неповнолітню дитину 2014 року народження, непрацездатних осіб на утриманні не має, разом з цим з урахуванням інкримінованого кримінального правопорушення виявляє підвищену соціальну небезпеку.
Суд зазначає, що зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували як на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і на час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченим моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно зі сформованою практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Розглядаючи можливість запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час дії воєнного стану.
Отже, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст.178 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів під час дії воєнного стану є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд зазначає наступне.
Сторона захисту при обґрунтуванні клопотання посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, розлучений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має вищу освіту, є фізичною особою-підприємцем та має постійне місце проживання, проживає з батьками, які є людьми похилого віку. Крім того, стан здоров'я обвинуваченого потребує лікування та відповідного обстеження, оскільки ОСОБА_5 є інвалідом ІІІ групи.
Однак, як вбачається із доданих до клопотання матеріалів, обставини, на які посилається сторона захисту, існували на час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу та вже були враховані слідчим суддею при постановленні відповідної ухвали. Зазначені обставини не свідчать про істотне зменшення ризиків у кримінальному провадження, як про це стверджує сторона захисту, натомість підтверджує, що застосований вид запобіжного заходу є таким, що достатньою мірою гарантує належну процесуальну поведінку обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 березня 2023 року включно без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали до 04.03.2023 включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 06 січня 2023 року.
Суддя ОСОБА_1