ЄУН 336/192/23
пр. №3/336/495/2023
іменем України
13 січня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , командира відділення, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
13 грудня 2022 року о 17 год. 15 хв. в м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Авраменка, біля буд. 1 а, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Ford Mondeo державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає дійсності, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водію ОСОБА_2 , про повторність попереджений, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом шляхом направлення смс-повідомлень на мобільний телефон наданий ОСОБА_1 при складані протоколу про адміністративне правопорушення. Жодних клопотань чи заяв на адресу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя не надходило. Про причини неявки не повідомив.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи достеменно обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу або заяв про відкладення судового розгляду, при цьому присутність такої особи не є обов'язковою, в розумінні ч. 2 ст. 268 КУпАП.
Статтею 277 КУпАП встановлено строки розгляду справи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невипрадане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п.41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Зважаючи на те, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної вимоги розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відеозапис з місця події наявний в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
На час вчинення адміністративного правопорушення, як зазначено в протоколі діяла наступна редакція ч. 1 ст. 130 КУпАП «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
До події, факту, суд, застосовує той закон під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 13 грудня 2022 року серії ААД № 393468, в якому зафіксовано, що 13 грудня 2022 року о 17 год. 15 хв. в м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Авраменка, біля буд. 1 а, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Ford Mondeo державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає дійсності, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водію ОСОБА_2 , про повторність попереджений, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 грудня 2022 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 , в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає дійсності, виражене тремтіння пальців рук. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у мед.закладі у лікаря нарколога;
- рапортом поліцейського, в якому зазначено, що під час несення служби з охорони громадського порядку та безпеки дорожнього руху з 08-00 год. 13 грудня 2022 року по 20-00 год. 13 грудня 2022 року в Шевченківському районі у складі екіпажу «Хижак-251» разом з поліцейським ОСОБА_3 , ними було зупинено транспортний засіб Ford Mondeo державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає дійсності, виражене тремтіння пальців рук. Водій від проходження на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водію, про повторністб попереджений. На водія було складено протокол за ст. 130 КУпАП. Запис вівся на бодікамеру. Вказаний рапорт не є єдиним та вирішальним доказом у справі і узгоджується з іншими доказами наявними в матеріалах справи;
-відеозаписом з місця події, що підтверджує обставини викладені в протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 393468 від 13 грудня 2022 року за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства. Вказаний протокол складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП, містить всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені вищевказаною статтею, та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає.
Порушень з боку поліцейських при оформленні вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів не вбачається.
Суддею приймається до уваги в якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доданий працівниками поліції компакт-диск із відеозаписом з місця події, який підтверджує обставини викладені в протоколі.
Суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис, є належним та допустимим доказом, у розумінні положень ст. 251 КУпАП.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому, будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази, під час провадження у справі відсутні і не встановлені.
Об'єктивних причин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння судом не встановлено.
Відповідно до довідки інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, згідно бази даних підсистем «Адмінпрактика», а саме інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» гр. ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має. Посвідчення водія не отримував.
Відповідно до даних зазначених в протоколі транспортний засіб Ford Mondeo державний номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 .
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду нормативно врегульована положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858 (далі - Інструкція), відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пункту 7 Розділу І Інструкції - у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Чинним законодавством передбачені також спеціальні нормативні вимоги до процедури оформлення співробітниками поліції матеріалів за фактом відмови особи, що керує транспортним засобом, від проходження медичного огляду у встановленому порядку. Так, згідно абзацу 1 пункту 4 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 р. № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 6 Розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 р. № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
З відеозапису з місця скоєння правопорушення, слідує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції. На вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі у лікаря нарколога відмовився. На водія було складено протокол за ст. 130 КУпАП. Від керування відсторонений. Запис вівся на бодікамеру.
В даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні доказами та відеозаписом з місця скоєння правопорушення.
Ознаки наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 зафіксовані в протоколі.
Суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис, є належним та допустимим доказом, у розумінні положень ст. 251 КУпАП.
Частиною 2 статті 266 КУпАП в редакції, що діяла на час вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення, передбачено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Доданий до протоколу відеозапис з місця події, підтверджує викладені в протоколі обставини, є належним та допустимим доказом.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Вказані докази є належними і допустимими та на їх основі у визначеному законом порядку в повній мірі встановлено наявність адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винність ОСОБА_1 у його вчиненні.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розглядаючи такі справи і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на вказані випадки, необхідно звернути увагу, що виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Зокрема, в даному випадку можна врахувати, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України та відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлено єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вчинення дій передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки фактично від такого огляду ОСОБА_1 відмовився, щодо нього правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Відповідно до положень абзацу 3 п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року, позбавлення права керування транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.3 ст. 121, ч.4 ст. 122, ст. 122-2, ч.3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Відповідно до довідки інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, згідно бази даних підсистем «Адмінпрактика», а саме інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» гр. ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має. Посвідчення водія не отримував.
Враховуючи, що відповідно до довідки інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП Бруй Ю.С. протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, посвідчення водія не отримував, а тому при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, позбавлення права керування транспортним засобом судом не застосовується.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, з метою невідворотності відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаю за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., без позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Правопорушення вчинено 13 грудня 2022 року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022року - 2481,00 грн.
В даному випадку особа на яку накладено адміністративне стягнення повинна сплатити судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 245, 280, 283-285 КУпАП, суддя,-
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , командира відділення, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., (сімнадцять тисяч гривень) без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , командира відділення, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок в дохід держави.
Штраф підлягає сплаті за наступними реквізитами: (отримувач - ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, номер рахунку(IBAN): UA708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету: - 21081300, призначення платежу - адміністративні штрафи за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху)
Судовий збір сплачується за наступними реквізитами: (Отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення - судовий збір).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: - подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; - витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя Л.В. Петренко
Строк пред'явлення виконавчого документа "___"_____________ 20___рік
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік