Справа №592/10461/22
Провадження №2-а/592/17/23
13 січня 2023 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді - Литовченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про скасування постанови та закриття провадження у справі про порушення митних правил,
встановив:
26.12.2023 представник позивача адвокат Бикова Р.Ю. звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 , у якому просить скасувати постанову Сумської митниці у справі про порушення митних правил № 0378/80500/22 від 14.12.2022, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % від несплаченої суми митних платежів, що складає 946276,53 грн, а провадження у справі про порушення митних правил закрити.
Свої вимоги обґрунтовує відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, необ'єктивністю та неповнотою провадження у справі про порушення митних правил.
Ухвалою суду від 27.12.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
10.01.2023 представником відповідача Сумської митниці Коваленко Н. надано відзив на адміністративний позов, в якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача, в діях якого наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови від 14.12.2022 в справі про порушення митних правил №0378/80500/22 від 14.11.2022, винесеної виконуючим обов'язки начальника Сумської митниці Єрмаковим Юрієм Вікторовичем, про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 946276,53 грн. та закритті справи. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення у справі про порушення митних правил Сумська митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що 14.11.2022 головним державним інспектором оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Сумської митниці Кібенко Л.З. був складений протокол про порушення митних правил за ст.485 МК України № 0378/80500/22 відносно директора ТОВ «ГРАНД МЕТА» ОСОБА_1 (а.с. 57-59).
14.12.2022 виконуючим обов'язки начальника Сумської митниці Єрмаковим Ю.В. прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 0378/80500/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300% несплаченої суми митних платежів, що складає суму 946276,53 грн.
З вищезазначеної постанови вбачається, що 31.08.2022 до відділу митного оформлення “Центральний” митного поста “Суми” Сумської митниці до митного оформлення товарів “Білизна постільна” було подано митну декларацію типу “ІМ40ДЕ”, яка була прийнята та зареєстрована за № UA805020/2022/009604.
Згідно наданих до митного оформлення документів, зокрема інвойсу від 10.08.2022 № 3 та контракту від 22.04.2020 № 58/2020, продавцем вказаного товару є ТОВ “KID-KAMILA” (Республіка Узбекистан), покупцем - ТОВ “ГРАНД МЕТА” (м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, буд. 168). Декларування товару від імені ТОВ “ГРАНД МЕТА” здійснював директор цього товариства ОСОБА_1 .
Відомості про країну походження вищевказаного товару “UZ” (Республіка Узбекистан) зазначено в графі 34 даної МД та підтверджено наданим сертифікатом про походження товарів форми СТ-1 від 11.08.2022 № UZUA209010504901.
Згідно графи 47 МД нараховані та сплачені митні платежі у сумі: мито - 262854,59 грн. (спосіб платежу 06 - умовно), ПДВ - 438090,99 грн. (спосіб платежу 01), із застосуванням тарифної преференції зі сплати ввізного мита за кодом “400” (товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія).
Враховуючи вимоги частини 3 статті 1 «Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю» від 29.12.1994, частини 4 статті 3 «Угоди про створення зони вільної торгівлі» від 15.04.1994, частини 3 статті 2 «Протоколу про застосування Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року між його Сторонами та Республікою Узбекистан» від 31.05.2013, визначення країни походження товарів здійснюється відповідно Рішення про Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993 (із змінами, до яких приєдналася Україна).
Відповідно до пункту 9 Правил визначення країни походження товарів від 24.09.1993, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав, товар вважається як такий, що походить з митної території держави - учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав - учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави - учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави - учасниці цієї Угоди.
Таким чином, Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Республіки Узбекистан транзитом через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994.
Роз'яснення щодо застосування «правила прямого транспортування» до товарів походженням з Республіки Узбекистан викладено Державною митною службою України у листі від 05.07.2022 № 08-1/1 5-03/7/3716.
За результатами здійсненого аналізу встановлено, що вищевказані товари ввезено в Україну через пункт пропуску “Орлівка” митного поста “Орлівка” Одеської митниці з митної території Румунії, яка не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, що є порушенням вимог пункту 9 Правил визначення країни походження товарів від 24.09.1993, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав.
У зв'язку з виявленим порушенням “правил прямого транспортування”, сертифікат про походження товарів форми CТ-1, який було надано Сумській митниці при митному оформленні МД від 31.08.2022 № UA805020/2022/009604 не можливо застосовувати у якості підстави для надання тарифної преференції зі сплати ввізного мита за кодом “400” (товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія).
Враховуючи вищевикладене, управлінням митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці встановлено факт заниження податкових зобов'язань за даною митною декларацією у розмірі 315425,51 грн., де ввізне мито (020 вид платежу) складає 262854,56 грн., ПДВ (028 вид платежу) - 52570,92 грн.
Таким чином, на думку відповідача, директор ГОВ “ГРАНД МЕТА” Сосницький М.О. під час митного оформлення товарів “Білизна постільна”, ввезених на митну територію України згідно інвойсу від 10.08.2022 № 3 на транспортному засобі НОМЕР_1 /А02970ХТ, вчинив протиправні дії, спрямовані на звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру у сумі 315425,51 грн., шляхом неправомірного використання тарифної преференції зі сплати ввізного мита за кодом “400” (товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія) у поданій митному органу МД від 31.08.2022 № UA805020/2022/009604 (а.с.16, 17).
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України.
Згідно ст. 319 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 522 МК України, справи про порушення митних правил, передбачені ст. ст. 468, 469, ч. ч. 1-5 ст. 470, ст. ст. 474, 475, 477-480, ч. ч. 1-5 ст. 481, ст. 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 489 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, а саме протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).
Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Положення ст. 485 МК України передбачає наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України зауважує на тому, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo" , згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 N 1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якій "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" ("Kobets v. Ukraine" ) , з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" ("Avsar v. Turkey" ).
Згідно вказаній позиції ЄСПЛ "розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення".
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
22.04.2020 між Позивачем (Покупцем) та ООО «KID KAMILA» (Республіка Узбекистан) (Постачальник) було укладено контракт № 58/2020 на поставку товару - текстильної продукції із обов'язковим наданням Продавцем оригіналів сертифікату походження товару по формі СТ-1 та Акту експертизи до нього. Сторонами у пунктах 1.1 та 3.3. контракту було визначено, що товар поставляється Покупцеві партіями за цінами, які визначаються в специфікаціях до цього контракту та являються його невід'ємною частиною. Даний товар в межах вказаного контракту систематично поставлявся в Україну на умовах режиму вільної торгівлі із умовним повним звільненням від сплати мита на підставі преференції «400».
31.08.2022 з метою митного оформлення партії товару за вказаним контрактом уповноваженою особою Позивача було подано митну декларацію № UA805020/2022/009604 із застосуванням преференції «400» зі сплати ввізного мита, яка обґрунтовувалося поданням сертифікату про походження товара СТ- 1 від 11.08.2022 № UZUA209010504901 на 13 імпортованих товарних позицій та Акт експертизи № 209010504901 від 11.08.2022 до нього, якими підтверджено достатність переробки імпортованих товарів в Республіці Узбекистан.
У графі 47 МД розрахунок платежів здійснювався із застосуванням митної преференції «400», у зв'язку з чим сума мита була нарахована умовно, що підтверджується позначкою «06» у відповідній колонці «СП» цієї графи МД.
31.08.2022 Відповідачем на вказану МД було винесено Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000290, яка обґрунтовувалася тим, що виявлено порушення підприємством ТОВ «ГРАНД МЕТА» вимог статті 9 Правил визначення країни походження товарів від 24.09.1993, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав, якою визначено, що: «товар вважається як такий, шо походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі вид 15.04.1994, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав- учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди» в частині того, що товар ввезено в Україну з митної території Румунії, яка не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі вид 15.04.1994. У наданій під час митного оформлення автотранспортній накладній від 11.08.2022 А № 332319 (код документу 0730) виявлено відтиски печаток митного органу Румунії та Закарпатської митниці, які підтверджують, що товар ввезений з митної території Румунії, яка не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994. Листом Державної митної служби України від 05.07.2022 № 08-1/15-03/7/3716 роз'яснено, що Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993 року не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Узбекистану транзитом через територію країн, які не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994. Враховуючи вищевикладене, сертифікат про походження товару СТ-1 від 11.08.2022 № UZUA209010504901 Сумською митницею не визнано для застосування преференції «400» зі сплати ввізного мита».
Суд бере до уваги те, що ТОВ “ГРАНД МЕТА” з метою митного оформлення вказаної партії товару 31.08.2022 Відповідачеві було подано нову митну декларацію № UA805020/2022/009634 із виконанням усіх вимог, наведених в Картці відмови, а також із внесенням на депозитний рахунок Відповідача додаткової суми митних платежів у загальному розмірі 315 425,51 грн, яка складається з 262854,59 грн. мита та 52 570,92 грн. ПДВ (по товару № 1) та 27 137,55 грн., яка складається з 22 614,62 грн. мита та 4 522,93 грн. ПДВ (по товару № 2).
ТОВ «ГРАНД МЕТА» за митною декларацією № UA805020/2022/009634 по товару № 1 в добровільному порядку було доплачено суми митних платежів в загальному розмірі 315 425,51 грн. (262854,59 грн. - мито, 52 570,92 грн, - ПДВ), розраховані без застосування митної преференції «400», що підтверджувалося вказаною оформленою митною декларацією.
Тобто, ще 31.08.2022 - в день митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг згідно МД № UA805020/2022/009634 до бюджету сплачено як раз ту суму, про недоплату якої йдеться в оскаржуваній постанові митниці.
У зв'язку з викладеними обставинами, відповідач безпідставно не застосував ч. 1 ст. 460 МК України, відповідно до якої допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом, і безпідставно склав протокол про ПМП та притягнув позивача до відповідальності.
На підставі ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладений в постановах від 06.06.2018 року у справах № 607/1866/17, провадження № К/9901/34953/18 та № 607/2391/17, провадження № К/9901/1371/17 , згідно якого для притягнення до відповідальності на підставі ст. 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
За змістом ст. ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
У свою чергу, як зазначалось, на підставі ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження того, що позивачем під час митного оформлення з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів було вказано неправдиві відомості, тобто відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, що свідчить про відсутність складу правопорушення.
Окрім того, в оскаржуваній постанові та відзиві відповідача не зазначено про встановлення наявності вини у діях ОСОБА_1 на надання ним відомостей з метою саме ухилення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру (враховуючи систематичність попередніх митних оформлень товарів за цим же зовнішньоекономічним контрактом), а наявні матеріали справи так само не свідчать про його наявність.
Таким чином, наявність вини позивача у вчиненні правопорушення та наявність в нього прямого умислу на надання недостовірних відомостей з метою ухилення від сплати митних платежів відповідачем не доведено, що свідчить про не встановлення відповідачем наявності складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні матеріали справи, суд також звертає увагу і на таке.
Верховний Суд в п. 39 своєї постанови від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, провадження № К/9901/21241/18, зробив наступний висновок про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Єдиним аргументом, вказаним в оскаржуваній постанові митниці являється те, що відповідно до п. 9 Правил визначення країни походження товарів (в редакції Рішення про нову редакцію п. 9 Правил визначення країни походження товарів від 18.10.1996) , товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди.
Саме на цій одній нормі міжнародного договору ґрунтуються усі обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Суд піддає критичний оцінці позицію відповідача, що Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993 не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Республіки Узбекистан транзитом через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, і погоджується із позивачем в його доводах, що така позиція органа державної влади суперечать конституційному принципу, відповідно до якого цивільні особи (громадяни та юридичні особи) здійснюють свої права за принципом “дозволено все, що прямо не заборонено законом” .
Суд вважає, що дійсно Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993 не передбачено заборони на транзитне переміщення товарів, які користуються режимом вільної торгівлі на підставі двосторонньої Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю від 29.12.1994 та Рішення про Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993, тому позивач при подання митної декларації не порушив вимоги п. 9 Правила визначення країни походження товарів.
Також суд вказує на те, що наведені у відзиві відповідача доводи відносно положень Правил визначення країни походження товарів від 30.11.2000 та Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних держав від 20.11.2009 не можуть братися до уваги у даній справі, адже Узбекистаном ці міжнародні документи не підписано.
Окрім цього, суд зазначає про те, що національним законодавством також передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
При існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах (ч. ч. 1, 2, 7, 8 ст. 36 МК України) .
За наведених умов, наведені в оскаржуваній постанові митниці доводи про порушення ОСОБА_1 вимог п. 9 Рішення про Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993, являються безпідставними, та свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного, виходячи з предмету адміністративного позову та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0378/80500/22 від 14.12.2022, у зв'язку з обґрунтованістю вимог позивача та відсутністю належних та допустимих доказів на спростування її правомірності зі сторони відповідача.
Отже, суд приходить до висновку, що постанова виконуючого обов'язки начальника Сумської митниці Єрмакова Ю.В. про порушення митних правил № 0378/80500/22 від 14.12.2022, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак з Сумської митниці Державної митної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 469,20 грн за подачу позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 242, 246, 286 КАС України, суд,
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0378/80500/22 від 14.12.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі 300 % від несплаченої суми митних платежів, що складає дев'ятсот сорок шість тисяч двісті сімдесят шість гривень 53 копійки, провадження в справі про порушення митних правил закрити.
Стягнути з Сумської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Сумська митниця, місцезнаходження: м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, ЄДРПОУ 44017631.
Суддя О.В. Литовченко