11 січня 2023 року справа № 580/6008/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які полягають у відмові виплачувати позивачеві нараховане збільшення розміру пенсії на коефіцієнт 1.14 (індексацію) у відповідності з правовими приписами постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, починаючи з 01 березня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести без обмеження пенсії максимальним розміром виплату нарахованого збільшення розміру пенсії коефіцієнтом 1,14 (індексацію) у відповідності з правовими приписами постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, починаючи з 01 березня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач звернувся до Головного управління з проханням провести перерахунок та виплату пенсії у відповідності з правовими приписами постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, починаючи з 01 березня 2022 року, на що отримав листа, в якому відповідач зазначив, що провів перерахунок пенсії у зв'язку з індексацією на основний розмір пенсії, який становить 28562,54 грн. Разом з тим, як зазначає позивач, з 01.03.2022 відповідач виплачує пенсію в розмірі 23358,37 грн.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
29.12.2022 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що на виконання рішення суду у справі № 580/1719/21 позивачу проведено перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, загальний розмір пенсії становить 23358,37 грн. Вказано, що Головним управлінням з 01.03.2022 проведено індексацію пенсії позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 118 “Про індексацію пенсій та підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”. Разом з тим, як зазначає представник відповідача, розмір пенсії без обмеження максимальним розміром, нарахований, на виконання рішення суду, встановлюється станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок, відповідно до Закону № 3668-VІ, у зв'язку із чим загальний розмір пенсії позивача після перерахунку з 01.03.2022 до виплати становить 23358,37 грн.
Крім того, зазначено, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі № 580/1719/21, яке набрало законної сили 29.05.2021, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 05.03.2019 перерахунок та з урахуванням раніше виплачених сум виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 90% від відповідних всіх сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 28.07.2020 № 21/515.
В подальшому, Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі № 580/3430/21, яке набрало законної сили 19.11.2021, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 05.03.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № 21/515 від 28.07.2020 року про розмір грошового забезпечення, виданої управлінням Служби безпеки України в Черкаській області, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням уже виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду позивачу здійснено перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром на рівні 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та нарахував її із 05.03.2019 у розмірі 23358,37 грн.
На звернення від 19.10.2022 щодо індексації пенсії, відповідач листом від 18.11.2022 № 6872-6799/К-02/8-2300/22 повідомив позивачеві, що на виконання рішення суду, позивачу здійснено перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром із 05.03.2019 у розмірі 23358,37 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 встановлено, що у 2022 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, розмірі 1,14. Після перерахунку з 01.03.2022 розмір пенсії позивача становить 28562,54 грн. Зауважено, що на виконання рішення судів, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюється, без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок, у зв'язку із чим зазначено, що загальний розмір пенсії після перерахунку з 01.03.2022 до виплати становить 23358,37 грн.
Дії Головного управління щодо відмови виплачувати нараховане збільшення розміру пенсії на коефіцієнт 1.14 (індексацію) починаючи з 01 березня 2022 року позивач вважає протиправними, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Згідно з частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції до 20.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України “Про Конституційний Суд України”, вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими “максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність”.
Приписами п.п. 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, суд враховує, що положення ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальним розміром.
Зазначені висновки суду відповідають висновкам, що наведені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17.
Суд врахував, що згідно зі статтею 2 Закону України № 3668 від 08.07.2011, максимальний розмір пенсій, призначених згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, відповідно до статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте вказаний Закон містить посилання на Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців. Норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному законі визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення статті 2 Закону України № 3668 від 08.07.2011 при перерахунку пенсії позивача.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Суд врахував, що відповідачем не заперечується право позивача на індексацію пенсії з 01.03.2022, передбачене Постановою КМУ від 16 лютого 2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, яка була нарахована позивачу під час перерахунку пенсії позивача із 01.03.2022.
Спірним же у межах даної справи залишається право позивача на виплату пенсії з урахуванням вказаної індексації, розмір якої перевищив раніше обчислений на виконання рішення суду розмір пенсії. Так, відповідач у листі від 18.11.2022, зазначає, що пенсія (з урахуванням надбавок та підвищень) встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок.
Вказані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не містять жодних посилань на правові підстави для такого висновку та можуть вважатись суб'єктивним трактуванням відповідача.
Суд врахував, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі № 580/3430/21, яке набрало законної сили 19.11.2021 вже було встановлено протиправність дій відповідача щодо обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром під час її перерахунку.
Суд встановив, що станом на 01.03.2022 (період з якого повторно обмежено виплату пенсії максимальним розміром) як і станом на дату розгляду даної справи, змін у чинному законодавстві України, які створювали б підстави для обмеження розміру виплати пенсії позивача, не відбулося, у зв'язку із чим суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження з 01.03.2022 позивачу розміру пенсії максимальним розміром у сумі 23358,37 грн. та як наслідок про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2022 року перерахунок та виплату позивачу пенсії без вказаного обмеження.
Стосовно доводів відповідача щодо неможливості звернення позивача із даним позовом з огляду на наявність у КАС України інституту судового контролю, суд зазначає, що підстави звернення із даним позовом, а також обставини даної справи різняться із підставами та обставинами у справі, на яку посилається відповідач. Таким чином, у межах даної справи виникли нові правовідносини, що не охоплюється межами регулювання інституту судового контролю, у зв'язку із чим доводи відповідача у цій частині суд також вважає необґрунтованими.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсії без урахування коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” з обмеженням максимальним розміром у обсязі 23358,37 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2022 з урахуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, без обмеження її максимальним розміром.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 11.01.2023.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК