справа№380/14216/22
10 січня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 станом на день звільнення 27.02.2021 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно ч.2 ст.15 ЗУ "про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні 27.02.2021 із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно ч.2 ст.15 ЗУ "про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою від 17.10.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
Представник позивача вимоги ухвали виконав, у зв'язку з чим ухвалою від 23.09.2022 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільнені з військової частини йому не було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки згідно послужного списку загальна вислуга років позивача становить 13 років 2 місяці, відтак на момент звільненні 27.02.2021 він набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ.
Військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що саме календарна сума вислуга років застосовується для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, а застосування для визначення розміру такої грошової допомоги вислуги років у пільговому обчисленні суперечить нормам чинного законодавства.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу з 16.12.2016 по 27.02.2021 на посаді командира інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення управління військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас та з 27.02.2021 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 вислуга років у Збройних Силах України ОСОБА_1 із 26.07.2012 по 27.02.2021.
Відповідно до витягу із послужного списку ОСОБА_1 , вислуга років станом на 27.02.2021 становить: календарна - 08 років 07 місяців 05 днів; пільгова - 04 роки 07 місяців 18 днів; загальна вислуга - 13 років 02 місяці 23 дні.
Проте не була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ст. 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі також «Закон №2011-XII», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
За приписами частини другої цієї ж статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно із пунктом 2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (Порядок №260) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюється розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку №260, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Необхідно зауважити, що в ч.2 ст.15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Тобто, термін «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність вислуги 10 років і більше.
Правова позиція щодо застосування приписів частини другої статті 15 Закону №2011-XII неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі №822/3008/17, від 21 квітня 2021 року №380/2427/20.
Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду норма частини другої статті 15 Законі №2011-XII не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги. Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
Отже, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».
Згідно витягу з послужного списку ОСОБА_1 , наявного в матеріалах адміністративної справи, загальна вислуга років на час звільнення позивача становила 13 років 02 місяці 23 дні, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана.
Таким чином, позивач має право на отримання, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Доводи відповідача про обов'язкову умову - наявність вислуги років понад 10 років, саме у календарному обчисленні такої вислуги, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем вимог законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що, військовою частиною НОМЕР_1 допущена протиправна бездіяльність щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», то розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Згідно з наказом голови суду від 22.11.2022 №574/к/тм у період з 26.12.2022 по 09.01.2023 включно головуюча суддя Морська Г.М. перебувала у відпустці, у зв'язку з чим рішення по справі №380/14216/22 прийняте - 10.01.2023.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи
Суддя Морська Г.М.