Іменем України
12 січня 2023 року Справа № 360/106/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) в якій просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області безпідставно отримані грошові кошти у вигляді щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді за період з 05.04.2017 по 30.11.2021 в сумі 217531,03 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач указом Президента України від 14.10.2002 №926/2002 «Про призначення суддів» призначений на посаду судді Білокуракинського районного суду Луганської області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України від 22.05.2008 № 300-VІ відповідач обраний на посаду судді Білокуракинського районного суду Луганської області безстроково. 05.04.2017 відповідач (за відсутності рішення зборів суддів про обрання відповідача на посаду голови суду) видав наказ в.о. голови Білокуракинського районного суду Луганської області № 9 «Про виконання обов'язків», відповідно до якого відповідач приступив до виконання обов'язків голови суду як суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, з 05.04.2017, із встановленням доплати за обіймання адміністративної посади у розмірі 10% посадового окладу.
Частиною другою статті 20 Закону №1402-VIII визначено, що голова місцевого суду обирається на посаду зборами суддів відповідного суду з числа суддів цього суду.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VІІІ суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини шостої статті 135 Закону №1402-VIII саме голові суду виплачується щомісячна доплата в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Встановлення доплати за перебування на адміністративній посаді в суді виконуючому обов'язки голови суду Законом №1402-VIII не передбачено.
У зв'язку з тим, що рішенням зборів суддів на адміністративну посаду голови суду Відповідач не обирався, встановлення відповідачу доплати за обіймання адміністративної посади у розмірі 10% посадового окладу є неправомірним.
Згідно з проведеним розрахунком сума надмірно виплаченої відповідачу суддівської винагороди у вигляді щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді за період з 05.04.2017 по 30.11.2021 складає 217531,03 грн.
Відповідачем до Луганського окружного адміністративного суду надано відзив на позов в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає.
В межах повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням, як зазначено позивачем у своєму позові, саме він здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Луганської області на підставі наказів голів судів (або осіб, які виконують їх повноваження) з кадрових питань, табелів обліку використання робочого часу, листків непрацездатності та інших первинних документів.
У свою чергу, відповідно до частини дев'ятої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апаратом суду забезпечується ведення особових справ суддів у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Радою суддів України. Відповідно до Типового положення про апарат суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №131 від 08.02.2019 на апарат суду покладено обов'язки, зокрема, щодо ведення кадрового діловодства суду, в тому числі особових справ суддів. У суді, який є розпорядником бюджетних коштів, апарат суду також: забезпечує ведення бухгалтерського обліку відповідно до встановлених норм законодавства; організовує планування фінансово-господарської діяльності; здійснює контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей, правильним використанням грошових коштів і матеріальних ресурсів; складає та подає в установленому порядку статистичну, бюджетну, податкову та бухгалтерську звітність.
Позивач з квітня 2017 року був не лише обізнаний із цими обставинами, але и? мав у своєму розпорядженні, а також в матеріалах особової справи, копію відповідного наказу, и? безпосередньо йому, як органу, що в силу вищевказаних норм Закону та Положення здійснює організаційне забезпечення діяльності та функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих загальних судів Луганської області та має належні повноваження и? відповідні структурні підрозділи, ніщо не заважало та не перешкоджало провести належну експертизу даного документу и? здійснити належний контроль, а у разі невідповідності його нормам законодавства, забезпечити уникнення помилок.
Позивачем до Луганського окружного адміністративного суду подано відповідь на відзив в якій просить задовольнити позовні вимоги з підстав, аналогічних наведеним у позові.
Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.02.2022 відповідь на відзив повернуто заявнику.
Представник позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позові просить розглянути справу без його участі.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев'ята статті 205 КАС України).
Оскільки позивач не прибув у судове засіданні, а у суду відсутня потреба заслуховувати думку представника відповідача, яка викладена ним ґрунтовно у відзиві на позов, з огляду на положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.
Відповідно до наказу Білокуракинського районного суду № 9 «Про виконання обов'язків» від 05.04.2017 у зв'язку з відсутністю голови суду відповідач як суддя цього суду, який має більший стаж роботи га посаді судді приступив до виконання обов'язків голови Білокуракинського районного суду, з 05.04.2017, із встановленням доплати за обіймання адміністративної посади у розмірі 10% посадового окладу.
Згідно з розрахунком надмірно виплаченої відповідачу суддівської винагороди у вигляді щомісячної доплати до посадового окладу за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% посадового окладу з 05.04.2017 по 30.11.2021 у сумі 217531,03 грн.
Листом № 2564/21вих. від 01.12.2021 позивач звернувся до відповідача з проханням внести в наказ Білокуракинського районного суду № 9 зміни, виключивши з нього положення про встановлення доплати за обіймання адміністративної посади у розмірі 10% посадового окладу.
Листом № 6/453/2021-вих. від 02.12.2021 відповідач повідомив позивача про винесення наказу про припинення доплати за перебування на адміністративній посаді.
Відповідно до наказу Білокуракинського районного суду № 14 «Про припинення доплати за перебування на адміністративній посаді» від 02.12.2021 відповідачу припинено відповідну доплату з 02.12.2021.
Листом № 2640/21вих. від 07.12.2021 позивач звернувся до відповідача з проханням винести наказ про здійснення перерахунку його суддівської винагороди з 05.04.2017 в частині утримання щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді у зв'язку з порушення законодавства.
Листом № 6/479/2021-вих. від 20.12.2021 відповідач повідомив позивача про надіслання листа № 6/453/2021-вих. від 02.12.2021.
Даний спір виник між Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області у якості розпорядника бюджетних коштів у відносинах з фінансового забезпечення проходження особою професійної суддівської кар'єри та професійним суддею, котрий у спірних правовідносинах за жодним із параметрів чи критеріїв не може бути прирівняний до приватної особи.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у частині першій статті 68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) згідно з преамбулою до Закону, визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII унормовано, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).
За приписами статті 20 Закону №1402-VIII адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду.
Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду з числа суддів цього суду.
Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.
Частинами другою та третьою статті 24 Закону №1402-VIII встановлено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
У разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
Таким чином, законодавцем визначено процедуру обрання на посаду голови місцевого суду, а у разі відсутності голови місцевого суду передбачено здійснення його адміністративних повноважень, зокрема, суддею цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за, зокрема, перебування на адміністративній посаді в суді (пункт 2).
Частиною шостою статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддям, які обіймають посаду голови суду виплачується щомісячна доплата в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що 10 відсотків посадового окладу виплачується суддям, які перебувають на адміністративній посаді та які обираються зборами суддів.
Зміст наказу Білокуракинського районного суду № 9 «Про виконання обов'язків» від 05.04.2017 вказує, що позивач приступив до виконання обов'язків голови суду, не як суддя якого обрано зборами суддів, а як суддя у якого найбільший стаж роботи судді.
Тобто, відповідач виконував обов'язки голови суду не у відповідності до статті 20 Закону №1402-VIII, а за статтею 24 Закону № 1402-VIII.
Приписами Закону № 1402-VIII, який є нормою спеціального права, не унормовані правовідносини з приводу повернення професійним суддею надмірно отриманої суддівської винагороди.
Тому, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України, як норми загального права.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
За приписами статті 128 Кодексу законів про працю України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.
Обмеження, встановлено частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Згідно з статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.
З аналізу статті 1215 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що безпідставного набута заробітна плата проведена роботодавцем добровільно не підлягає поверненню, за виключенням допуску рахункової помилки і недобросовісності набувача.
При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством передбачено різні механізми утримання із зарплати працівника суми, надміру виплаченої внаслідок лічильних та нелічильних помилок.
До лічильних відносять механічні, арифметичні помилки, помилки через збій у бухгалтерській програмі. Такі утримання проводять на підставі відповідного наказу роботодавця за умови, що не минув строк в один місяць з дня виплати неправильно обчисленої суми. Згода працівника для утримання таких сум непотрібна.
Визначення поняття "рахункова помилка" міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про працю". Так, зокрема, наголошується, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, які не вимагають правової оцінки. Отже, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Позивачем в силу наведених норм та статті 77 КАС України не вказано будь - яких обґрунтувань щодо недобросовісності відповідача та в чому вона полягає.
Крім того, встановлені обставини справи підтверджують факт відсутності рахункової помилки, що підтверджується позивачем.
Відповідно до приписів Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, повноваження ТУ ДСА України в Луганській області: здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності ТУ ДСА України в Луганській області та місцевих загальних судів (підпункт 4.3 пункту 4).
З наведеного, на думку суду, позивач, як розпорядник бюджетних коштів, вдався до самостійного тлумачення статті 135 Закону № 1402-VIII в частині доплати за перебування відповідача на адміністративній посаді, а не особі, яка виконує обов'язки голови суду.
Суд зазначає, що статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Аналогічна правова позиція була викладена в низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в абзаці другому підпункту 3.4 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.06.2007 № 5-рп/2007 зазначив, що "Виключно законами України встановлюється правовий режим власності, в основі якого - конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності"; в абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2000 № 14-рп/2000: "Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами".
Загальні підстави для припинення права власності, у тому числі з підстав, що не пов'язані з волевиявленням власника, визначено в статті 346 Цивільного кодексу України, частина друга якої містить застереження про те, що іншими законами України можуть бути встановлені додаткові підстави для припинення права власності.
Цей самий механізм припинення права власності законодавець розповсюдив і на порядок стягнення грошових коштів, лише на підставі рішення суду.
Отже, у даному випадку позивачем, як суб'єктом владних повноважень який зобов'язаний у будь - якій ситуації діяти у відповідно до статті 19 Конституції України, не доведено жодним належним та допустимим доказом, що виплата відповідачу доплати є наслідком його протиправних дій пов'язаною з помилковим застосуванням закону та інших нормативно-правових актів, неналежним виконанням обов'язків тощо.
Наведені позивачем постанови Верховного Суду підтверджують факт відсутності права у позивача, як розпорядника бюджетних коштів, нараховувати та сплачувати відповідачу, як виконувачу обов'язків голови суду на отримання доплати за адміністративну посаду.
Суд наголошує, що обрання голови місцевого суду здійснюється зборами суддів, а виконання суддею обов'язків голови суду у зв'язку його відсутністю, не надає право щодо виплати спірної щомісячної доплати.
Наказ відповідача № 9 від 05 квітня 2017 року в частині встановлення собі доплати у розмірі 10 відсотків посадового окладу судді суперечить положенням частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки в наказі зазначено, що доплата встановлена за обіймання адміністративної посади, а саме виконання обов'язків голови суду як суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
Однак, правомірність наказу в частині встановлення доплати за виконання обов'язків голови суду повинен був перевіряти позивач, оскільки саме позивач є розпорядником бюджетних коштів, здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди відповідачу.
При встановлені протиправності наказу в частині встановлення доплати у розмірі 10 відсотків посадового окладу судді ТУ ДСА в Луганській області повинно було відмовити ОСОБА_1 у нарахуванні вказаної доплати, що і було ним фактично здійснено лише у грудні 2021 року.
Відтак має місце виконання державним органом незаконного наказу щодо проведення нарахування та виплати доплати до посадового окладу судді.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.12 Положення про ТУ ДСА в Луганській області позивач здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіальних управлінь та місцевих загальних судів, здійснює у межах повноважень, визначених законом та цим Положенням, соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів місцевих загальних судів.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд критично оцінює посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у цивільній справі № 755/19954/15-ц, оскільки спір стосується стягнення працівником заробітної плати з роботодавця. Особливістю спору у цій справі є право позивача на стягнення з судді, який виконував обов'язки голови суду без обрання на адміністративну посаду відповідних доплат за Законом № 1402-VIII, у відповідності до статті 1215 Цивільного кодексу України.
Тобто, заявлено вимоги про повернення коштів, виплачених державним органом на виконання незаконного наказу, перевірка законності якого перебуває у повноваженні цього державного органу.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач, як суб'єкт владних повноважень діяв не у відповідності до статті 19 Конституції України, а тому у задоволені позовних вимог слід відмовити.
Згідно з положеннями статті 139 КАС України розподіл судових витрат не відбувається.
Керуючись статтями 72-77, 132, 139, 143, 173, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива