12 січня 2023 року справа № 340/5596/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , яка набула статусу дитини загиблого військовослужбовця, зі заявою до відповідача про визнання протиправними дій щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік (далі - допомога).
Водночас просила суд зобов'язати Управління нарахувати допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком і виплатити додаткові кошти.
Стверджує, що, виплачуючи кошти, відповідач мав керуватися приписами Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон), а не нормами підзаконного акту Уряду України.
Управління заперечило щодо задоволення позову, надіславши відзив на нього (а.с.36-41).
Зазначає, що допомога виплачена вчасно, а розмір обчислено відповідно до приписів постанови Уряду України від 07 травня 2022 року №540 (далі - Постанова).
Стверджує, що повноваження, надані Урядом України органам Пенсійного фонду України на виплату допомоги, мають разовий характер.
Пояснює, що належним відповідачем у справі має бути Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради.
08 грудня 2022 року судом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.19-20).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом факти і обставини, що стали підставами звернення.
Так, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).
ЇЇ матір'ю є ОСОБА_1 (а.с.16).
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні, оскільки отримує пенсію по втраті годувальника з 2019 року (а.с.26).
ОСОБА_2 набула статусу - дитина загиблого військовослужбовця. (а.с.26).
На виконання вимог Постанови Управління виплатило ОСОБА_1 допомогу на доньку у сумі 966 грн. (а.с.26).
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018 (далі - Рішення) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
29 вересня 2020 року Верховний Суд прийняв рішення у справі №440/2722/20 відносно такої ж виплати за 2020 рік, керуючись правовим висновком Конституційного Суду України.
Висновок Верховного Суду.
“З 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року.
Визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги”.
Рішення Верховного Суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Рішення Верховного Суду набрало законної сили 13 січня 2021 року на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд зробив висновок, що виплата допомоги регулюється виключно Законом, а не підзаконним актом.
24 лютого 2022 року Президентом України прийнято Указ №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (далі - Указ).
Відповідно до присів пункту 1 Указу воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 22 квітня 2022 року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Укази Президента України про введення в дію воєнного стану і його продовження щоразу затверджувались парламентом у формі закону.
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, приписами частини 1 статті 17-1 Закону (в редакції на час виплати допомоги) встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Приписами підпункту 2 пункту 2 Постанови передбачено, що виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.
Отже, Управління належний відповідач, оскільки позивач перебуває на його обліку.
Постановою затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок).
Приписами пункту 4 Порядку передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються на виплату разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” (далі - грошова допомога), та оплату послуг, пов'язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання.
Відповідно до приписів Додатку до Порядку разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, а також членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України - 966 гривень.
Отже, Управління виплатило допомогу, керуючись приписами Постанови.
Згідно приписів пункту 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Приписами частини 5 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Вивчивши рішення Верховного Суду у зразковій справі, суд погоджується з його правовим висновком.
Постає запитання: чи впливає на правовий висновок Верховного Суду введення в дію воєнного стану?
Так, формуючи правовий висновок, Верховний Суд керувався Рішенням Конституційного Суду України.
Правовий висновок, який міститься у Рішенні.
“Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, суперечить частині першій статті 8, частині п'ятій статті 17 Конституції України.
Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.”
Отже, Конституційний Суд України сказав наступне: Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до Закону.
Однак Конституційний Суд України не дав оцінку закону, що перевірявся на конституційність, за умови, якщо починає застосовуватись у час дії воєнного стану.
Станом на день (07 травня 2022 року) прийняття Постанови приписами абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України (набрали чинності з 01 січня 2015 року) встановлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Таким чином законодавець дозволив Уряду України під час воєнного стану зменшувати розміри державних соціальних стандартів і гарантій, які встановлені законом, бо війна погіршує фінансові можливості держави у зв'язку зі спадом економіки.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що з введенням в дію воєнного стану реалізація Урядом України згаданих приписів Бюджетного кодексу України має такі ж наслідки, як і закон, котрий визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України.
Кабінет Міністрів України їх реалізував, прийнявши Постанову.
Постає запитання: правовий режим воєнного стану обмежує Верховну Раду України у внесенні змін до Закону?
Так, приписами частини 3 статті 12 Закону України “Про правий режим воєнного стану” (далі - Закон 2) встановлено, що повноваження Верховної Ради України, передбачені Конституцією України, в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені.
Отже, Парламент мав повноваження на внесення змін до законів.
Верховна Рада України працює у час дії воєнного стану, приймаючи необхідні закони для підтримання життєдіяльності держави.
Припис абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України делегує таке право Уряду України в умовах воєнного стану.
Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) (далі - Рішення 2) нагадав і ще раз зробив такий висновок.
“Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що “права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України). До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008, від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009” (абзац другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 травня 2010 року № 14-рп/2010).
Постає ще одне запитання: чи можна під час дії воєнного стану зменшувати розміри державних соціальних стандартів і гарантій, які встановлені Законом?
Так, приписами частини 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 2 статті 64 Основного Закону передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Отже, мова йде про обмеження прав і свобод, які закріплені у розділі 2 “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина” Основного Закону.
В умовах воєнного стану конституційне право людини і громадянина на соціальний захист може бути обмежене.
Однак треба повернутися до змісту Рішення Конституційного Суду України.
Конституційний Суд України зробив висновок, що допомога, розмір якої встановлено Законом, походить і захищається приписами частини 5 статті 17 Конституції України.
Цією нормою права встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Поняття “перебувають” має розумітись і в контексті проходження служби раніше.
Водночас суд звертає увагу на таке.
Стаття 17 Основного Закону входить до розділу 1 “Загальні засади”.
Приписами частини 1 статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правовий режим воєнного стану на конституційному рівні не впливає на дотримання основних засад побудови (існування) держави.
Отже, під час війни держава не може відмовитись повністю або частково від виконання зобов'язань перед громадянами України, які перебували і перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членами їхніх сімей.
Обумовлено тим, що суверенітет держави і життя громадян реально залежать від виконання військовослужбовцем обов'язків.
Військовослужбовець, ризикуючи щосекунди життям і здоров'ям, має бути впевнений, що держава подбає про нього і його сім'ю.
Зменшення соціального забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей не сприяє належному виконанню згаданого обов'язку, бо може розцінюватись як обман.
Тому виплату допомоги, яка встановлена приписами Закону, треба вважати як витрати на підтримання обороноздатності держави, зменшувати які у період війни небезпечно.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що абзац 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України суперечить сукупності приписів частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 5 статті 17 Конституції України та частини 3 статті 12 Закону 2 в контексті встановлення Урядом України розміру допомоги, виплата якої передбачена приписами Закону.
Приписами частини 4 статті 7 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Тому спірні правовідносини не регулюються приписами абзац 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу і Постанови.
Правовідносини між сторонами врегульовані виключно приписами Закону.
Приписами частини 4 статті 15 Закону (в редакції від 25 грудня 1998 року) встановлено, що щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до приписів пункту 1 статті 10 Закону до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать діти, які не мають (і не мали) своїх сімей.
Відповідач визнав, що ОСОБА_2 набула статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця, оскільки виплатив допомогу у меншому розмірі.
Таким чином позов належить задовільнити.
Сторони не понесли судових витрат.
Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 грудня 2022 року у подібній справі №580/2869/22.
Верховний Суд зробив такий висновок.
“Право позивача, як особи з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону №3551-XII, підпадає під гарантії, передбачені статтею 46 Конституції України, які відповідно до статті 64 Конституції України можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану;
- положення частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України як спеціального закону, що прийняті у 2022 році, не визнавалися Конституційним Судом України неконституційними, а тому є чинними та обов'язковими для виконання всіма суб'єктами приватного та публічного права.”
Відмінність правових висновків судів обумовлена наступним.
Перш за все, суд першої інстанції виконав обов'язок стосовно перевірки припису абзац 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України на відповідність Конституції України.
Суд першої інстанції у повній мірі врахував усі правові висновки Рішення Конституційного Суду України.
Суд першої інстанції врахував правовий висновок Рішення 2 Конституційного Суду України.
Суд першої інстанції проаналізував і приписи Закону 2.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд переконаний, що під поняттям “суд має враховувати” треба розуміти ознайомлення і осмислення.
У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права і правових висновків Конституційного Суду України, котрі не враховувались ним, суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.
Цим правом суд і скористався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік на ОСОБА_2 у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати і виплатити за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України, ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік на ОСОБА_2 у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, врахувавши попередньо сплачені кошти.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей