12 січня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/5655/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради (вул. Архітектора Паученка, б. 41/26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43947572)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради, щодо нарахування щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
2) зобов'язати Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати визначеного Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплаченої суми.
Ухвалою суду від 23.11.2022 року було відкрито провадження у справі та встановлено процесуальні строки (а.с 11).
В обґрунтування позову позивач зазначила, що як член сім'ї (дружина) загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до статті 15 Закону №3551-ХІІ має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач виплатив їй допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі Постанова №540), тобто 966,00 грн, а не у розмірі, визначеному статтею 15 Закону №3551-ХІІ.
На думку позивача, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 їй належить до виплати разова грошова допомога до 5 травня саме в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як це визначено статтею 15 Закону №3551-ХІІ. На її звернення відповідач виплату допомоги у належному розмірі не здійснив.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому просила позов задовольнити.
Ухвалою від 14.12.2022 відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалу того ж дня доставлено відповідачу в особистий електронний кабінет системи «Електронний суд».
Відповідач правом подати відзив не скористався.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 (а.с.10).
В червні 2022 року на рахунок ОСОБА_1 зарахована разова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік відповідно до Постанови №540 у розмірі 966,00 грн,
На звернення позивача про виплату недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідач листом 21.11.2022 року №Р-2616 повідомив про виплату такої допомоги відповідно до Постанови №540 у сумі 966,00 грн у повному обсязі (а.с.15).
Незгода позивача із розміром таких виплат стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно з преамбулою Закону №3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
01 січня 1999 року набрав чинності Закон України від 25 грудня 1998 року №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №367-ХІV), яким статтю 15 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною такого змісту: «Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 15 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 15 Закону №3551-ХІІ застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі - БК України).
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію статті 15 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові №540 (а саме, у додатку до Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань) установив, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується в таких розмірах: членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, а також членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України - 966 гривень.
Отже, на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-ХІІ та Постанова №540.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги членам сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни необхідно застосовувати не Постанову №540, а Закон №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році повинна виплачуватися членам сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни у розмірі, встановленому статтею 15 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
При вирішенні справи суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує також висновки щодо застосування норм права (а саме Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №367-ХІV), викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20.
Згідно з частиною першою статті 17-1 Закону №3551-ХІІ щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
З тексту Постанови №540 вбачається, що вона прийнята відповідно до абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, згідно з яким установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Разом з тим суд враховує, що у мотивувальній частині рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 Конституційний Суд України, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Крім того, за юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.
Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, підриває довіру до держави. Конституційний Суд України вважає, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018).
Отже, разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році повинна виплачуватися членам сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни не у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України у Постанові №540, а у розмірі, встановленому статтею 15 Закону №3551-ХІІ, який є спеціальним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, що регулює відносини у сфері надання пільг ветеранам війни, членам сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Окрім цього, при прийнятті рішення судом враховано, що відповідно до приписів статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Отже, Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 не містить будь-яких обмежень щодо конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 46 Конституції України, серед яких й право на соціальний захист громадян, до яких відноситься право позивача на отримання грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у відповідному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд, відповідно до частини 2 статті 9, пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради - задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. Науменко