10 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/17129/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначені пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.05.1995 по 31.01.1996; 28.10.1999 по 31.08.2006 та 01.01.2004 по 31.08.2006;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 27.06.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно не враховано до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 01.05.1995 по 31.01.1996, оскільки в довідці від 05.10.2020 зазначено прізвище, яке не відповідає паспортним даним; період роботи з 28.10.1999 по 31.08.2006, оскільки в трудовій книжці некоректно внесені дані про звільнення. Позивач зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду направлено відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що записи внесені до трудової книжки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях до страхового стажу не враховуються. Тому правові підстави для зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 01.05.1995 по 31.01.1996, періоду роботи з 28.10.1999 по 31.08.2006 (за виключенням періоду з 01.05.2003 по 31.12.2003, який врахований) відсутні. Також вказано, що заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято рішення про відмову у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач не скористалася правом передбаченим абз. 4 п. 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не подала додаткових документів щодо підтвердження стажу роботи, а відповідно до поданих документів та інформації наявної в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 25 років 9 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що досягла віку 60 років та набула право на призначення пенсії за віком.
Встановлено, що 27.06.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у порядку екстериторіальності рішенням від 04.07.2022 №063350019822 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Вказано, що страховий стаж позивача становить 25 років 9 місяців 14 днів, за результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період безробіття з 01.05.1995 по 31.01.1996, оскільки прізвище, зазначене в уточнюючій довідці від 05.10.2022 №3402/09-20 не відповідає паспортним даним заявниці; період з 28.10.1999 по 31.08.2006, оскільки не зазначено підставу звільнення з роботи (номер та дату трудової угоди). Для зарахування до страхового стажу періоду безробіття з 01.05.1995 по 31.01.1996, необхідно надати уточнюючу довідку з центру зайнятості про період отримання допомоги із зазначенням прізвища, що відповідає паспортним даним заявниці; періоду роботи з 28.10.1999 по 31.08.2006 необхідно надати трудову угоду або уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому особа працювала, на підставі первинних документів за час виконання роботи. Період роботи з 01.05.2003 по 31.12.2003 враховано згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону України№1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом приписів п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, не вірне зазначення прізвища у довідці, та не заповнення належним чином підстави звільнення з роботи не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, адже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу, належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини керівника підприємства.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Судом встановлено, що трудовою книжкою підтверджується періоди отримання допомоги по безробіттю та період роботи позивача.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неправильність записів у трудовій книжці, оскільки доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу, тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення трудової книжки. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення її трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії, викладені в формі прийнятого рішення від 04.07.2022 №063350019822, тому таке рішення є протиправними. При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області дій щодо відмови у призначенні пенсії позивачу не вчиняв, а лише приймав заяву позивача про призначення пенсії та повідомляв ОСОБА_1 про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за результатами її розгляду рішення.
Враховуючи вказане, суд, вважає, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.07.2022 №063350019822.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно абзацу шостому підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України.
З огляду на неналежне виконання пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, враховуючи наявність у позивача всіх умов визначених ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії, а саме: досягнення віку 60 років та наявний страховий стаж понад 29 років, суд вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.
Щодо дати з якої необхідно призначити ОСОБА_1 пенсію, суд, зазначає, наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім деяких випадків, а саме, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
ОСОБА_1 досягла пенсійного віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії позивач звернулася 27.06.2022 тобто не в строк визначений чинним законодавством, а отже право на призначення пенсії за віком, виникло з 29.06.2022 (тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), а не з моменту звернення з заявою.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно пропорційно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.07.2022 №063350019822 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання допомоги по безробіттю з 01.05.1995 по 31.01.1996, період роботи з 28.10.1999 по 31.08.2006 (за виключенням періоду роботи з 01.05.2003 по 31.12.2003, який врахований до страхового стажу).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з 29.08.2022 (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко