Справа № 539/3209/22 Номер провадження 11-сс/814/283/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 січня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12022170000000428, від 02.09.2022 апеляційну скаргу прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року,
встановила:
Цією ухвалою клопотання слідчого задоволено частково та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лубни Полтавської області, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваному за ч.4 ст. 189 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 16.01.2023 у період часу з 20.00 год до 06.00 год з покладенням обов'язків.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він 29 вересня 2022 року, в умовах воєнного стану, приблизно о 09 годині, ОСОБА_9 , приїхав вантажним тягачем «Daf 95 ХF», днз. НОМЕР_1 , до господарства свого знайомого ОСОБА_8 , у котрого він працював водієм без оформлення трудових відносин, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Коли ОСОБА_9 знаходився у господарстві ОСОБА_8 , у останнього виник умисел, направлений на незаконне збагачення за рахунок вимагання у ОСОБА_9 грошових коштів неіснуючого боргу. Про реалізацію свого злочинного наміру ОСОБА_8 домовився зі своїм знайомим ОСОБА_10 , котрий знаходився у його господарстві.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 діючи із корисливих мотивів, підійшов до ОСОБА_9 та наніс йому два удари кулаком правої руки в обличчя, в область лівого ока та лівої виличної ділянки.
В цей час ОСОБА_10 , взявши будівельний глибинний вібратор для бетону, який лежав неподалік на землі, знаходячись за спиною ОСОБА_9 наніс із замахом не менше чотирьох ударів металевою вібробулавою на кінці вібратора, по голові ОСОБА_9 , в область лівої тім'яно-потиличної ділянки, по спині та по задній поверхні лівого плеча, від чого потерпілий впав на землю на правий бік.
Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, наніс із великою силою не менше чотирьох ударів носком правої ноги по передній поверхні грудної клітки та живота ОСОБА_9 , котрий лежав на землі, а ОСОБА_10 наніс не менше чотирьох ударів металевою вібробулавою на кінці будівельного вібратора, по лівій нозі ОСОБА_9 .
У відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 332 від 09.11.2022, у результаті нанесення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ударів, потерпілому ОСОБА_9 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: ЧМТ, струсу головного мозку, забитої рани лівої лобно-тім'яної ділянки, закритого через суглобового перелому внутрішньої кісточки та крайовий фрагментарний відривний перелом верхівки внутрішньої кісточки великогомілкової кістки зліва без зміщення фрагментів, закритий перелом нижньої третини лівої малогомілкової кістки без зміщення, забита рана середньої третини лівої гомілки, обширні синці по боковій поверхні живота зліва, верхньої та середньої третини лівого плеча, передньої поверхні грудної клітки зліва, синця 4-го пальця лівої кисті, які за ступенем тяжкості в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Після цього, ОСОБА_8 із ОСОБА_10 затягнули потерпілого ОСОБА_11 до бесідки, розташованої у господарстві ОСОБА_8 , де супроводжуючи свої дії погрозами продовжити фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я останнього, примусили написати розписку про неіснуючий борг у розмірі 2500 доларів США, що станом на день вчинення кримінального правопорушення у відповідності до курсу Національного банку України становило 91421,5 грн. (2500 х 36,5686 = 91 421,5).
16.11.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення та наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, проте дійшов висновку, що прокурором в судовому засіданні не доведено обставини, які б свідчили про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що під час ухвалення рішення слідчий суддя неповно врахував обґрунтованість підозри, можливе покарання за вчинений злочин, яке передбачає від 7 до 12 років позбавлення волі, наявність кількох ризиків, а також показання потерпілого ОСОБА_9 щодо способу вчинення злочину, те, що ОСОБА_8 застосував фізичне насильство до потерпілого, небезпечне для здоров'я та з погрозами, що вказує на суспільну небезпечність ОСОБА_8 та необхідність його ізоляції від суспільства.
Інші учасники ухвалу не оскаржили.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Постановляючи ухвалу про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту в період з 20.00 год до 6.00 год, слідчий суддя зазначив про наявність лише одного ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, проте дійшов висновку, що прокурором в судовому засіданні не доведено обставини, які б свідчили про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, та органом досудового розслідування доведено наявність у кримінальному провадженні ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні. Але вказав, що тяжкість покарання не може бути підставою для встановлення наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.
З такими висновками колегія суддів не погоджується.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення та необхідність застосування до нього запобіжного заходу учасниками не оспорюється.
На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Разом з тим, задовольняючи клопотання слідчого частково, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність переконливого обґрунтування існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як встановлено колегією суддів, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п.1 та п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років. При цьому, суд враховує роль ОСОБА_8 в даному провадженні, який згідно висунутої підозри, є ініціатором даного злочину та можливе покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Також, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Окрім цього, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства до потерпілого, є достатні підстави вважати про наявність ризику незаконного впливу на потерпілого у кримінальному провадженні.
Отже, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, ступінь суспільної небезпеки, не врахував характер і тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення і наслідки, не співставив існуючі у справі ризики, зокрема можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, та незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні докази про наявність стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, з реальною можливістю забезпечити запобіжним заходом у виді домашнього арешту впевненість у тому, що ОСОБА_8 не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки. Тому слідчий суддя дійшов помилкового висновку про недоведеність органом досудового розслідування виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Всупереч доводам захисника та підозрюваного, наведені слідчим у клопотанні ризики є такими, що виправдовують тримання ОСОБА_8 під вартою.
Колегією суддів враховуються посилання сторони захисту на характеризуючі особу підозрюваного матеріали, однак, вказані відомості про особу підозрюваного не зменшують існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків, про що обґрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Враховуючи викладене апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, з урахуванням обґрунтованості пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, тяжкості та конкретних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, даних про особу ОСОБА_8 , який має постійне місце проживання, сім'ю, не судимий, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, дійшла висновку про задоволення клопотання слідчого, та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Саме такий захід забезпечення кримінального провадження буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для визначення підозрюваному розміру застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства та погрозою його застосування.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 196, ч. 1 ст. 197 КПК України, колегія суддів, вважає за необхідне визначити дату закінчення дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового трозслідування, тобто до 16.01.2022 включно.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 задовольнити.
Обрати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взяти його під варту в залі суду.
Визначити строк дії ухвали до 16 січня 2023 року включно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4