Справа № 161/11/23 Провадження № 11-сс/802/18/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія :арешт майна Доповідач: ОСОБА_2
10 січня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2023 року про часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно,
Старший слідчий СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, вилученого під час проведення 27.12.2022 обшуків за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ) та в автомобілі марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: мобільного телефону марки «Самсунг» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-карткою № НОМЕР_4 ; грошових коштів в сумі 2750 доларів США.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2023 року зазначене клопотання задоволене частково. Накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 27.12.2022 обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), а саме: мобільний телефон марки «Самсунг» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-карткою № НОМЕР_4 , із забороною ним користуватись та розпоряджатись. В частині клопотання про арешт грошових коштів в сумі 2750 доларів США, вилучених 27.12.2022 під час проведення обшуку автомобіля марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 - відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі прокурор посилається на незаконність судового рішення. Просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на усе вилучене майно в ході обшуків за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ) та в автомобілі марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 .
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив скасувати судове рішення і повністю задовольнити клопотання про накладення арешту на усе вилучене майно, власника майна, який заперечив апеляцію і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з приписами п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Матеріалами провадження стверджується, що 28.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості № 12022030000000270 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України (а.п.5).
Положення ч.1 ст.167 КПК України регламентують, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На думку апеляційного суду, накладаючи арешт на мобільний телефон марки «Самсунг» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-карткою № НОМЕР_4 , із забороною ним користуватись та розпоряджатись, слідчим суддею враховано, що зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України, а саме: є достатні підстави вважати, що воно використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди.
Суд апеляційної інстанції вважає, що стороною обвинувачення доведено, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98, ч.3, ч.5 ст.170 КПК України, та може бути предметом вчинення кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розгляду кримінального провадження, дослідження їх органами досудового слідства та подальшого проведення судових експертних досліджень.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що мобільний телефон із сім-карткою є майном, щодо якого є достатні підстави вважати, що воно використовувалося для вчинення кримінального правопорушення, є предметом кримінального правопорушення, одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та відповідає вимогам, зазначеним у ст.98 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про накладення арешту на грошові кошти в сумі 2750 доларів США, вилучені 27.12.2022 під час проведення обшуку автомобіля марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , є необґрунтованими, оскільки законність походження коштів, вилучених під час проведення обшуку, підтверджена в судовому засіданні суду першої інстанції відповідними банківськими документами та поясненнями ОСОБА_7 (а.п.32).
Згідно з вимогами п.5 ч.2 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а відповідно до п.6 - і наслідки арешту майна для третіх осіб.
Частиною 4 статті 173 КПК України також передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Вимоги ч.ч.1, 2 ст.100 КПК України регламентують, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Також варто відмітити, що власник грошових коштів ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні має статус свідка.
Таким чином, дослідивши усі вказані обставини в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що грошові кошти в сумі 2750 доларів США, вилучені 27.12.2022 під час проведення обшуку автомобіля марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , хоча й мають значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, проте накладення на них арешту із забороною користування буде суперечити положенням вищевказаних статей КПК України.
Істотних порушень норм КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апеляційний суд не вбачає.
Підстави для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2023 року про часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді