Справа №:755/11696/22
Провадження №: 2-а/755/33/23
"12" січня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Слободянюк А.В., розглянувши у приміщенні суду в.Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, -
16 листопада 2022 року ОСОБА_1 , в особі представника Лебедєва В.В. (а.с.6,7), звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області ПН МКМ № 012094 від 01 листопада 2022 року про накладання адміністративного стягнення за порушення правил перебування іноземців в Україні та транзитного проїзду через її територію.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 листопада 2022 року заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемешем Д.Л. за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача про порушення правил перебування іноземців в Україні і транзитного проїзду через її територію винесено постанову про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн., за порушення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме, проживання за документами, термін дії яких закінчився. Позивач зазначає, що вказані у постанові підстави притягнення до адміністративної відповідальності суперечать фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.
У позові зазначається, що позивач 31 липня 2019 року уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 , який було зареєстровано Подільським районним у м. Києві Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . З метою возз'єднання сім'ї з особою, яка є громадянкою України, позивач офіційно переїхав в Україну та звернувся за отриманням документу на право проживання в Україні. Таким документом стала видана в 2019 році посвідка на тимчасове проживання, разом із оформленням якої позивача було зареєстровано за адресою по АДРЕСА_1 . Згодом позивач звертався до органів Державної міграційної служби України за оформленням посвідки на тимчасове проживання на тих підставах, що він є чоловіком громадянки України в 2020 році, та останній раз у 2021 році. Термін дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 закінчився 14 липня 2022 року. Крім того, 05 серпня 2021 року позивач також звернувся до Державної міграційної служби України за отриманням дозволу на імміграцію, тобто за отриманням посвідки про постійне проживання, що додатково підтверджується отриманою позивачем при подачі документів пам'яткою від 05 серпня 2021 року. До закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання представник позивача звернувся до Державної міграційної служби за роз'ясненням щодо продовження строку дії документу на право тимчасового проживання в Україні. На адвокатський запит, Державною міграційною службою було надано відповідь про те, що на законодавчому рівні питання продовження строку дії посвідок на тимчасове проживання громадян російської федерації, строк дії яких закінчився під час дії воєнного стану не врегульовано. Стверджує, що позивач має право на отримання дозволу на імміграцію в силу п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», відповідно до якого дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки є громадянином України, а тому ОСОБА_1 , строк дії посвідки на тимчасове проживання якого закінчився 14 липня 2022 року, вважається таким, що на законних підставах перебуває на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання, оскільки він звернувся до Державної міграційної служби за отриманням дозволу на імміграцію ще 05 серпня 2021 року і до цього часу відмову у оформленні дозволу на імміграцію не отримав. Документи позивача до цього часу перебувають на перевірці в Державній міграційній службі.
Вважає, що вказані позивачем факти свідчать про те, що позивач проживає в Україні на законних підставах, а тому прийнята відповідачем постанова є незаконною і такою, що порушує права і свободи позивача, та, відповідно, протиправною.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 28,29).
Сторонами отримано копії ухвали суду (а.с.30,31). Отже, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до положення ст.ст. 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що 01 листопада 2022 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Шерепо С.С. складено протокол № ПР МКМ № 012131 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 01 листопада 2022 року об 11 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме: проживання за документами, термін дії яких закінчився, місце вчинення правопорушення: АДРЕСА_1 . (а.с. 11,12).
01 листопада 2022 року на підставі вказаного протоколу, заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемешем Д.Л. прийнято постанову ПН МКМ № 012094, відповідно до якої громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП за порушення ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 67 Порядку, затвердженого ПКМУ № 322 від 25 квітня 2018 року, накладено адміністративне стягнення у розмір 5 100,00 грн. (а.с. 9,10).
Як убачається зі змісту вказаної постанови, 01 листопада 2022 року о 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме: проживання за документами, термін дії яких закінчився, місце вчинення правопорушення: АДРЕСА_1
Також за матеріалами справи, 31 липня 2019 року між позивачем - громадянином російської федерації ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснено актовий запис № 989, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 14).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місце проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА № 43042521 від 16 вересня 2019 року позивач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).
Як вбачається з пам'ятки для іноземця та особи без громадянства, які перебувають у процедурі оформленні дозволу на імміграцію в Україну, у позивача ОСОБА_1 05 серпня 2021 року прийнято заяву на отримання дозволу на імміграцію в Україну, яка зареєстрована за № НОМЕР_3. Вказано пам'яткою звертається увага ОСОБА_1 на те, що дія посвідки на тимчасове проживання закінчується 13 липня 2022 року (а.с.17).
З відповіді Державної міграційної служби України від 03 червня 2022 року № 8.1-6126/1-22 вбачається, що позивачу оформлено і видано посвідку на тимчасове проживання від 13 липня 2021 року № НОМЕР_2 строк дії посвідки - до 13 липня 2022 року, що також підтверджується безпосередньо копією посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 (а.с.21, 16). Крім того, з вказаної відповіді також вбачається, що 05 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну та на день надання відповіді заяви знаходиться на стадії перевірок. Про факт звернення до органів ДМС з метою отримання дозволу на імміграцію також свідчить роздруківка з офіційного сайту Державної міграційної служби України щодо перевірки стану оформлення документів (а.с. 18-19).
Крім того, представник позивача звертався до Державної міграційної служби за роз'ясненням стосовно продовження строку дії документу на право тимчасового проживання в Україні. На адвокатський запит від 05 липня 2022 року № 17/05-22-з4, Державною міграційною службою України надана відповідь від 17 липня 2022 року № 8.1-7353/1-22 про те, що на законодавчому рівні питання продовження строку дії посвідок на тимчасове проживання громадян російської федерації, строк дії яких закінчився під час дії воєнного стану, не врегульовано (а.с.22,23).
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 2 КАСУкраїни завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. А також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій. Встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно дост.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 203 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
За змістом ст.ст. 9,33 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Такожпостановою Кабінету Міністрів України №1202 від 21 жовтня 2022 року «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» установлено, що посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в'їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування.
Крім того 01 листопада 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану", відповідно до п. 1 якої у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором; у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Разом з тим, п. 2 вказаної постанови вказано, що зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
З огляду на вказане, зазначенапостанова КМУ не може бути застосована до спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 31 липня 2019 року між позивачем - громадянином російської федерації ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_2 укладено шлюб.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
05 серпня 2021 року, тобто після спливу двох років перебування у зареєстрованому шлюбі, позивач звернувся до відповідача з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну, про що свідчить наведена вище пам'ятка щодо оформлення дозволу на імміграцію в Україні (а.с.17).
Факт звернення позивача ОСОБА_1 05 серпня 2021 року до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про отримання дозволу на імміграцію також підтверджується листом ДМС України № 8.1-6126/1-22 від 03 червня 2022 року (а.с.21).
Крім того, листом ДМС України № 8.1-7353/1-22 від 13 липня 2022 року роз'яснено, що на законодавчому рівні питання продовження строку дії посвідок на тимчасове проживання громадян російської федерації, строк дії яких закінчився під час дії воєнного стану, не врегульовано (а.с.22,23).
Згідно положень ст. 9 Закону України «Про імміграцію», термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
Судом встановлено, що по даний час рішення по заяві позивача від 05 серпня 2021 року на отримання дозволу на імміграцію в Україну з підстав пункту 1 частини 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» не прийнято, документи знаходиться на стадії перевірки, що свідчить про допущення відповідачем порушення прав позивача на отримання ним такого дозволу у разі відсутності підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію.
Згідно частини 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, здійснюється за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання.
Відповідно положень частини 15 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Відтак, висновок посадової особи відповідача в оскаржуваній постанові щодо порушення позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правил перебування іноземних громадян на території України не ґрунтується на встановлених судом фактах.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї, доказів на спростування доводів позивача до суду не подав.
У даному випадку, за відсутності спростувань зазначених позивачем обставин, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого а адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводипозивача знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів, тому позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4,9,15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ст.ст. 8-10, 77, 139, 241-246,257, 260-26, 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про області про визнання протиправним та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 01 листопада 2022 року ПН МКМ № 012094 про накладення адміністративного стягнення на громадянина російської федерації ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42552598.
Повний текст рішення складено 12 січня 2023 року.
Суддя А.В. Слободяюк