2/754/1732/23
Справа № 754/210/23
Іменем України
12 січня 2023 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., перевіривши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 - 177 ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просить здійснити поділ майна подружжя. До переліку спірного майна відноситься: квартира АДРЕСА_1 ); Ѕ земельної ділянки, кадастровий номер 3221287201:01:006:0029, загальною площею 0,1005га, що розташована в АДРЕСА_2 ; Ѕ земельної ділянкї, кадастровий номер 3221287201:01:006:0030, загальною площею 0,05га, що розташована в АДРЕСА_2 ; об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою АДРЕСА_2 , та транспортний засіб Toyota Highlander, державний номерний знак НОМЕР_1 . Вказане нерухоме майно розташоване в різних районах м. Києва та Київської області.
Відповідно до роз'яснень п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положенням статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (статті 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки з цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно із п. 43 вищезазначеної Постанови якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Оскільки суд обмежений встановити оцінку майна для правильного визначення підсудності у відповідності до ст. 30 ЦПК України, і неможливо однозначно визначити підсудність вказаної заяви Деснянському районному суду м. Києва.
Заявнику необхідно подати до суду відомості щодо вартісної оцінки майна, а саме квартири АДРЕСА_1 ); Ѕ земельної ділянки, кадастровий номер 3221287201:01:006:0029, загальною площею 0,1005га, що розташована в АДРЕСА_2 ; Ѕ земельної ділянки, кадастровий номер 3221287201:01:006:0030, загальною площею 0,05га, що розташована в АДРЕСА_2 ; об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , (який згідно висновку о проведенні експертизи об'єкту незавершеного будівництва від 2012 року, який доданий до позовної заяви, площа ділянки складає 0,1505га, площа забудови (з терасою і сходами) складає 166,1кв.м, загальна площа (з терасою) складає 203,4кв.м, будівельний об'єм 1278,9куб.м, житлова площа 73,5кв.м, поверховість - 2 (два) поверхи) та транспортний засіб Toyota Highlander, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана 12 січня 2023 року
Суддя В.В. Бабко