Справа № 752/12534/20
Провадження №: 1-кп/752/601/23
12.01.2023 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
під час проведення у приміщенні суду у місті Києві судового засідання у кримінальному провадженні № 120201000100001352 відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України,
Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 в вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, поєднаного зі зґвалтуванням, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі, що кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України.
12.01.2023 від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, яке прокурор підтримав у судовому засіданні та обґрунтував наявністю суттєвих ризиків переховування ОСОБА_4 від суду, знищення, спотворення речей і документів, доказів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу обвинуваченого на свідків і потерпілу, вчинення іншого правопорушення. У ході розгляду цього клопотання прокурор просив суд зважити на тяжкість обґрунтовано пред'явленого обвинувачення, усвідомлення ОСОБА_4 суворості і реальності покарання, що за загальною логікою призведе до намагання уникнення правосуддя обвинуваченим та ухилення від відбуття покарання, а також призведе до вчинення ним інших злочинів, адже він не має стримуючих факторів для дотримання належної процесуальної поведінки, як-то міцних соціальних зв'язків, власної сім'ї, дітей, не навчався та не працював до затримання, не має засобів до існування. Також на думку прокурора, обвинувачений цілком реально може використати воєнний стан в Україні, відбути на тимчасово непідконтрольну українській владі територію з метою уникнути правосуддя.
Розгляд клопотання проведено одноособово головуючим суддею у справі ОСОБА_1 через об'єктивну неможливість прибуття в засідання решти суддів, які водять до колегії з розгляду цього кримінального провадження в порядку Закону України "Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Захисник заперечував проти задоволення заявленого клопотання, посилався на його необґрунтованість, просив суд обрати для ОСОБА_4 інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Згідно з виступом захисника основною тезою, на яку він опирається є значна продовжуваність строків тримання обвинуваченого під вартою, що становить наразі великий строк.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Поряд з цим, захисник заявив суду, що обвинувачений скаржиться на стан свого здоров'я, а саме: біль у корінному зубі, який не вщухає після проведених медичних маніпуляцій. На цих підставах захисник зауважував суду про те, що ОСОБА_4 потребує видалення зубу.
На запитання суду ОСОБА_4 повідомив, що двічі відвідував медичну частину, лікар його оглядав і проводив маніпуляції з зубом, проте біль не вщухає і стає сильнішим.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Заслухавши позиції сторін, вивчивши матеріали кримінальної справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовжуваного тримання обвинуваченого під вартою та задоволення заявленого клопотання у зв'язку з обґрунтованістю пред'явленого обвинувачення та наявністю ризиків, описаних прокурором в частині можливого переховування від суду та незаконного впливу на потерпілу, можливості вчинення нового кримінального правопорушення.
Так, суд зважає на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або ж довічне позбавлення волі, тоді як усвідомлення тяжкості покарання несе у собі загрози небажання бути засудженим, усвідомлення важливості показань потерпілої несе у собі загрози застосування до неї негативного впливу з особистих корисливих мотивів. У той же час з'ясовані дані про особу обвинуваченого, а саме: відсутність суспільно-корисної зайнятості, не залучення до праці з самостійним легальним заробітком, не залучення до навчання, відсутність сталого кола спілкування свідчить про недостатність соціально-емоційної прив'язки до міста Києва, що дозволяє обґрунтовано вести мову про значну ймовірності переховування, а на фоні відсутності засобів до існування - про можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.
Ризик втечі обвинувачено оцінено судом у світлі факторів, пов'язаних з його характером, моральністю, місцем і способом проживання, соціальним статусом, уподобаннями.
Також суд приймає до уваги, що більше 10-и місяців в країні триває війна, офіційно введено воєнний стан, частина території держави незаконно захвачена військовими ворожої держави-агресора та іншими незаконними військовими формуваннями, що обумовлює підвищену зайнятість працівників правоохоронних структур у несенні посиленої служби та їх залученні до заходів із забезпечення обороноздатності держави, що дає підстави вести мову про відсутність гарантій належного контролю за дотриманням обвинуваченим умов відбуття іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у разі зміни запобіжного заходу.
Станом на 12.01.2023 судом не установлено наявності у обвинуваченого надійного поручителя та не віднайдено підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну поведінку та убезпечать ризики переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілу.
У порядку приписів п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважає за можливе не визначати для обвинуваченого розміру застави.
Щодо аргументів захисника про значну тривалість тримання ОСОБА_4 під вартою, суд зазначає, що сумарна тривалості строку дії запобіжного заходу наразі не оцінюється як така, що виходить за межі розумного строку, тоді як застосовуваний запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується та узгоджується з практикою Європейського суд з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (п. 219 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України").
За наведеного мотивування суд вважає за доцільне продовжити раніше обраний запобіжний захід на 60 діб із залишенням його без змін та без визначення альтернативного заходу відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України та відхилити клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Щодо повідомлених суду відомостей про наявність у обвинуваченого стоматологічних проблем, слід зазначити, що з урахуванням отриманих від ОСОБА_4 даних про надання йому медичної допомоги, суд не є уповноваженим або ж компетентним органом, який вправі надавати вказівки медичним працівникам установи тимчасового тримання про конкретні медичні маніпуляції, які потрібно проводити з особою яка утримується в умовах слідчого ізолятора.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 331, 372, 395 КПКУкраїни, суд -
1. Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме: по 12.03.2023 включно без визначення альтернативного, більш м'якого виду запобіжного заходу.
2. Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з 12.01.2023.
3. У задоволенні усного клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СуддяОСОБА_1