Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 січня 2023 року Справа№200/1035/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького апеляційного суду (ідентифікаційний код 42262513, 87515, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру-1а), третя особа - Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код 26255795, 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5) про визнання дій протиправними щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”; зобов'язання провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмежень, стягнути недоплачену суддівську винагороду у розмірі 490699,89 грн. В обґрунтування позову зазначено, що всупереч вимог частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідач здійснив нарахування та виплату суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмежень, визначених ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", чим порушив гарантії незалежності суддів, визначені Конституцією України.
Ухвалою від 24 січня 2022 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02 лютого 2022 року.
02 лютого 2022 року ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 16 лютого 2022 року.
16 лютого 2022 року ухвалою суду залучено другим відповідачем - Державну судову адміністрацію України. Зобов'язати Державну судову адміністрації України надати відомості та відповідні докази про те, чи було зменшено фінансування територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на виплату суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року у зв'язку набранням чинності Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”” №553-IX від 13 квітня 2020 року. Відкладено підготовче засідання на 14 березня 2022 року.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
Донецький апеляційний суд надав відзив, в якому зазначив з 18.04.2020 по 28.08.2020 суддівська винагорода обмежена максимальним розміром з урахуванням внесених змін до ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”. Після прийняття Конституційним судом України рішення №10-р/2020 виплата здійснюється без обмежень. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Державною судовою адміністраціє України надано пояснення, в яких зазначено, що зміни до кошторису Донецького апеляційного суду стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" Державною судовою адміністрацією України у 2020 році не вносились. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Донецькому апеляційному суду за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 126 207,9 тис. грн, відкриті в повному обсязі. ДСА України, як відповідач, жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснювала заходів, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
09 грудня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 10 січня 2023 року.
У судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач, Донецький апеляційний суд просили здійснити розгляд справи без їх участі. З огляду на викладене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів в справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 позивачку переведено на посаду судді Донецького апеляційного суду.
Наказом Донецького апеляційного суду від 02 жовтня 2018 року №35 к позивачку зараховано до штату Донецького апеляційного суду з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
За період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно позивачці нарахована та виплачена суддівська винагорода, розрахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
Згідно довідки Донецького апеляційного суду від 19.10.2021 №3.11-16/159/2021 сума обмеження складає 490699,89 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо нарахування та виплати у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року суддівської винагороди із застосуванням обмеження згідно з статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», позивачка звернулася до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частина 4 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Згідно частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частина 9 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Поряд з цим, 12.03.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12.03.2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого, з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін, неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні суддівської винагороди, грошового забезпечення суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Аналізуючи вищевказані норми права, суд дійшов висновок, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на таке.
Відтак, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: "Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема, їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).
Конституційний Суд України вказав, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).
Згідно пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Гарантії незалежності суддів обумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України).
Вищезазначені норми Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави дійти висновку, що законодавець не може на власний розсуд встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як важелі впливу на судову владу через інші законодавчі акти.
Таким чином, однозначним є висновок про те, що законодавче регулювання питання розміру суддівської винагороди може здійснюватись виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що кореспондує приписам частини другої статті 130 Конституції України, згідно з якою розмір суддівської винагороди встановлюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який здійснював безпосереднє нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу, мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Положення Закону України №553-ІХ від 13.04.2020 про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" неможливо розглядати як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивача.
Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України "Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
Поряд з цим, в зазначеному рішенні вказано, що при вирішенні питання щодо конституційності оскаржуваних положень Закону № 294-IX, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Таким чином, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд наголошує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що в свою чергу виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.
Судом встановлено, що з 18.04.2020 по 28.08.2020 суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а в обмеженому розмірі, відповідно до ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020 .
Відповідачем зазначений факт підтверджено довідкою.
В постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року по справі №340/1916/20 з аналогічним предметом спору та складом відповідачів, було досліджено питання визначення належного відповідача та обставини, які підлягають з'ясуванню судом першої інстанції підчас вирішення спору, зокрема, чи було зменшено обсяг бюджетних асигнувань суду після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ.
Під час розгляду справи суду не надано доказів зменшення розмірів бюджетних асигнувань (чи бюджетних призначень) Донецькому апеляційному суду на виплату суддівської винагороди чи встановлення у кошторисі відповідача на 2020 рік обмежень, що не давали б відповідачу у спірний період, у межах вказаних норм Бюджетного кодексу України, брати відповідні зобов'язання з виплати суддям суддівської винагороди у встановленому № 1402-VIII обсязі.
Таким чином, суд вважає, що обмежуючи розмір суддівської винагороди позивача шляхом застосування Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами, внесеними на підставі Закону України № 553-ІХ, відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, вчинив дії, що порушують права та гарантії незалежності судді.
Враховуючи те, що судом встановлено, що у спірний період першим відповідачем нарахування суддівської винагороди позивачці здійснювалось у повному обсязі відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402-VIII, однак виплата суддівської винагороди здійснювалась в частині нарахованої винагороди з урахуванням обмежень, встановлених ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, - підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Донецького апеляційного суду щодо виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, встановленого ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
Позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Донецького апеляційного суду щодо нарахування позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмежень - задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії відповідача є протиправними, оскільки вони суперечать вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII та порушують охоронювані права та інтереси позивача внаслідок істотного зменшення суддівської винагороди, яку позивач отримував до 18.04.2020.
Щодо позовних вимог відносно зобов'язання відповідача провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмежень, передбачених ч.3 ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та стягнення недоплаченої суддівської винагороди у розмірі 490699,89 грн. суд зазначає наступне.
З довідки Донецького апеляційного суду від 19.10.2021 №3.11.16/159/2021 вбачається, що загальна сума суддівської винагороди без урахування обмежень за квітень 2020 року - серпень 2020 року складає 809270,00 грн., сума обмежень - 490699,89 грн.
Отже, сума обмеження суддівської винагороди становить 490699,89 грн. без урахування податків і зборів. Спір стосовно розміру нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди між сторонами відсутній.
Враховуючи, що сума несплаченої суддівської винагороди є визначеною, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення на користь позивача вказаної суми.
За унормуванням частини 1статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною 2 статті 145 Закону № 1402 передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.
Відповідно до частини 1статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Правилами пункту 24 Порядку передбачено: стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Абзацом 2 пункту 25 Порядку визначено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
За статтею 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
Положеннями статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.
З 2004 року запроваджена і діє бюджетна програма КПКВ 0501150, метою якої є погашення заборгованості за виконавчими провадженнями на користь суддів, її завданням є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", за бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" передбачено видатки у розмірі 3000,00 тис. грн.
У зв'язку з цим суд зазначає, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості згідно з чинним законодавством України органами Казначейства за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів " у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Вищенаведене, на переконання суду, свідчить про необхідність стягнення на користь позивача, з Донецького апеляційного суду недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 28.08.2020 у сумі 490699,89 грн. шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".
Саме такий спосіб буде належним та ефективним заходом захисту порушених прав позивачів у спірних правовідносинах, позаяк забезпечить поновлення порушених прав та буде адекватним наявним обставинам.
Аналогічні правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 822/743/16.
Щодо позовних вимог в частині звернення рішення до негайного виконання в межах стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд за наявності підстав вирішує питання про його допуск до негайного виконання.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Суд зазначає, що підстави для застосування негайного виконання рішення суду відсутні, оскільки у п.2 ч.1ст.371 КАС України йдеться про негайне виконання стягнення заробітної плати у разі позбавлення особи такої заробітної плати. У такому випадку інститут негайного виконання заробітної плати за один місяць, виконує функцію запобіжника позбавлення особи засобів існування на час вирішення юридичного спору, у цій же справі не йде мова про позбавлення позивача заробітної плати, позбавлення його засобів існування, а є спір щодо належного розміру заробітної плати (винагороди судді), який кожна з сторін обраховує на свою користь.
Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Донецького апеляційного суду щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, встановленого ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18.04.2020 до 28.08.2020 у сумі 490699 (чотириста дев'яносто тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) 89 коп. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників"».
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кошкош