02 січня 2023 року Справа 160/20831/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
28.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить суд:
- визнати наказ № 92 від 27.03.2020 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 таким, що втратив юридичну силу (став нікчемним), протиправним і скасувати його;
- поновити на військовій службі позивача на попередній або на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді;
- у разі поновлення на військовій службі позивача вирішити питання щодо виплати позивачу матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення;
- період (вимушеного прогулу позивача з 28.03.2020 по день коли суд остаточно вирішить спір по суті) зарахувати позивачу до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання”;
- стягнути з відповідача - військової частини НОМЕР_2 , (що зареєстрована і знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), суму середнього заробітку (грошового забезпечення) на користь позивача за вимушений прогул за місцем проходження публічної служби позивача за період з 28.03.2020 по час коли суд остаточно винесе рішення у цій справі, з обов'язковою індексацією і сплатою до бюджету єдиного податку на соціальне страхування з нарахованих сум, з урахуванням нарахованих виплат і не сплачених позивачу, за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справі №160/1566/20 від 23.03.2021. Сума за час вимушеного прогулу, станом на 17.12.2022 складає 395890,95 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач просив суд поновити строк для оскарження спірного наказу №92 від 27.03.2020 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду з означеним адміністративним позовом, позивач зазначив, що 21.11.2022 випадково, без виклику (повідомлення) робітників громадської організації Центрально-міський територіальний центр комплектування і соціальної підтримки м. Кривий Ріг, дізнався, що особова справа офіцера ЗСУ (позивача) в двох примірниках була направлена командуванням в/ч НОМЕР_2 за вих. №284/160дск від 14.09.2022 до Центрально-міського територіального центру комплектування і соціальної підтримки м. Кривий Ріг. 21.11.2022 в приміщенні територіального центру комплектування і соціальної підтримки позивач ознайомився зі своєю особовою справою офіцера ЗСУ і з'ясував, що в матеріалах особової справи офіцера ЗСУ є наказ №92 від 27.03.2020 командира військової частини НОМЕР_2 про виключення позивача зі списків особового складу. Підставою для цього наказу був наказ ОК “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” №62 від 19.03.2020 (про звільнення позивача зі служби), який судом було визнано протиправним та скасовано). Відповідач, як зазначає позивач, не ознайомив останнього з цим наказом, безпідставно, без згоди позивача, виключив позивача зі списків особового складу, не розрахувався з позивачем, не склав лист бесіди з позивачем (форма 10), не склав на позивача службової характеристики (характеристика потрібна для присвоєння позивачу чергового звання “майор” в запасі), неправильно порахував вислугу років позивача (позивач зазначає, що календарна вислуга років позивача на день виключення зі списків особового складу склала 20 років і 11 місяців, а не 15 років 05 місяців і 12 днів, як зазначив відповідач у своєму наказі), не надав до особової справи грошового атестата позивача, довідки про грошове забезпечення позивача, що позбавляє на сьогодні права позивача оформити військову пенсію. У зв'язку з викладеним, позивач просив строк для оскарження спірного наказу поновити та задовольнити адміністративний позов повністю.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, вивчивши надані докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, суд дійшов наступних висновків.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, та запобігає зловживанням.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на положення вимог ч. 5 ст. 122 КАС України, з матеріалів позовної заяви встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом 28.12.2022, позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду.
Позивач зазначає, що ознайомився із оскарженим наказом № 92 від 27.03.2020 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , який містився у матеріалах особової справи офіцера ЗСУ, лише 21.11.2022.
Натомість, позивачем не надано суду доказів щодо ознайомлення із оскарженим наказом № 92 від 27.03.2020 лише 21.11.2022, а також щодо наявності обставин, які перешкоджали позивачу ознайомитись із означеним наказом раніше, та, відповідно, оскаржити його.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду, позивачем зазначено не було.
Суд вважає за необхідне вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 06.03.2019 у справі №805/1985/18-а, від 04.09.2019 у справі №826/14779/15.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення з позовом до суду, позивач посилається на необізнаність із оскарженим наказом.
Натомість, наведені обставини не можна вважати поважними та такими, що перешкоджали б позивачу своєчасному зверненню до суду за захистом свого порушеного права, а непереборні обставини, у зв'язку з якими позивач пропустив строк звернення до суду, відсутні.
З цього приводу суд зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №340/1225/20.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №420/2045/19 та від 06.03.2019 у справі № 805/1985/18-а.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Зазначене вище спростовує доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Таким чином, позивач повинен підтвердити належними доказами поважність причин пропущення строку звернення до адміністративного суду, існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду із означеним позовом.
Суд встановив, що позивачем у позові наведено лише обставини, які останній вважає поважними і об'єктивними, однак, жодного доказу на їх існування позивачем не надано.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, а саме, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1 , проте, документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності вказаної особи до матеріалів позовної заяви не долучено (копія паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача), у зв'язку з чим, у суду відсутня можливість ідентифікувати особу підписанта поданого адміністративного позову та з'ясувати факт наявності в нього адміністративної процесуальної дієздатності.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наявності у позивача адміністративної процесуальної дієздатності.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду належним чином засвідчені копії паспорту позивача, для суду та інших учасників справи.
Згідно з ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись ст. ст. 43, 72-77, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для оскарження спірного наказу №92 від 27.03.2020 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, залишити без руху.
Позивач має усунути недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом, вказавши підстави для поновлення строку, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку;
- належним чином засвідчених копій паспорту позивача, для суду та інших учасників справи.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Царікова