09 січня 2023 року Справа № 160/18241/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
14 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2022 року ВП №69382419.
Обґрунтовуючи позовну заяву представник позивача зазначив, що на примусовому виконанні в Самарському відділі державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебуває виконавче провадження ВП за АСВП №69382419 з примусового виконання виконавчого листа №160/15682/21 виданого 18.01.2022 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заборгованості в сумі 157 400,24 грн.
Представник позивача вважає, що державний виконавець в порушення вимог п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» протиправно та незаконно прийняв рішення про відкриття виконавчого провадження та виніс постанову від 12.07.2022 року ВП №69382419, оскільки був пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа 160/15682/21 до примусового виконання, а на зворотній його стороні відсутні відмітки державних виконавців про перебування даного виконавчого документа на примусовому виконанні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку визначеному ст. 287 КАС України.
23 грудня 2022 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли пояснення вх.№90850/22, в яких останній зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 по справі № 160/15682/21, яке набрало законної сили 23.11.2021, позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 щодо стягнення податкового боргу задоволені в повному обсязі.
Виконавчий лист по справі №160/15682/21 надійшов до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 18.01.2022 (вх. №4974/5) з терміном пред'явлення - 23.02.2022 року.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ виконавчий лист по справі № 160/15682/21 направлено на адресу Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі Самарський ВДВС) засобами поштового зв'язку 29.01.2022. Поштове повідомлення вручено представнику Самарського ВДВС - 16.02.2022, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що станом на 19.12.2022 податковий борг по справі №160/15682/21 не погашений, а виконавчий лист перебуває на виконанні у Самарському ВДВС, представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні даного адміністративного позову.
28 грудня 2022 року на електронну скриньку суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх.№16893/22ел, в якому останній зазначив, що підстави вважати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження винесену державним виконавцем Федько Б.А. від 12.07.2022 відсутні, оскільки виконавчий лист № 160/15682/21 від 21.10.2021, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом, стягувачем пред'явлено до виконання 29.01.2022, тобто до закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання (23.02.2022).
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року по справі №160/15682/21 позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 157 400,24 грн. - задоволено та вирішено:
Стягнути суму податкового боргу в розмірі 157400,24 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Вищевказане рішення суду по справі №160/15682/21 набрало законної сили 23 листопада 2021 року.
18 січня 2022 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом виготовлено та направлено на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виконавчий лист №160/15682/21 з кінцевим терміном його пред'явлення до 23 лютого 2022 року.
29 січня 2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області направлено засобами поштового зв'язку виконавчий лист №160/15682/21 на адресу Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
16 лютого 2022 року відповідач отримав виконавчий лист №160/15682/21, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №49127 0066136 2.
12 липня 2022 року державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федько Б.А. на підставі виконавчого листа №160/15682/21 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69382419 щодо стягнення з позивача на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкового боргу в розмірі 157 400,24 грн.
12 липня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №69382419 на суму 15 740, 02 грн.
12 липня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №69382419 на суму 269,00 грн.
08 листопада 2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №69382419, відповідно до якої були арештовані кошти на рахунках боржника.
08 листопада 2022 року державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника ВП №69382419, відповідно до якої було оголошено в розшук транспортний засіб боржника: легковий автомобіль MITSUBISHI, державний номерний знак НОМЕР_2 .
09 листопада 2022 року представником позивача було подано до Самарського ВДВС у м. Дніпрі ПСМУМЮ (м. Дніпро) заяву про ознайомлення з матеріалами ВП №69382419.
09 листопада 2022 року державним виконавцем було ознайомлено представника боржника з матеріалами виконавчого провадження №69382419 та надано можливість зняти фотокопії матеріалів виконавчого провадження.
Представник позивача вважає, що державний виконавець в порушення вимог п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» протиправно та незаконно прийняв рішення про відкриття виконавчого провадження та виніс постанову від 12.07.2022 року ВП №69382419, оскільки був пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа 160/15682/21 до примусового виконання, а на зворотній його стороні відсутні відмітки державних виконавців про перебування даного виконавчого документа на примусовому виконанні.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Пунктом 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року по справі №160/15682/21 позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу задоволено та вирішено стягнути суму податкового боргу в розмірі 157400,24 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Вищевказане рішення суду по справі №160/15682/21 набрало законної сили 23 листопада 2021 року.
18 січня 2022 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом виготовлено та направлено на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виконавчий лист №160/15682/21 з кінцевим терміном його пред'явлення до 23 лютого 2022 року.
29 січня 2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області направлено засобами поштового зв'язку виконавчий лист №160/15682/21 на адресу Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
16 лютого 2022 року відповідач отримав виконавчий лист №160/15682/21, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №49127 0066136 2, яке наявне в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналізуючи вищенаведені статті, суд не вбачає підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федько Б.А про відкриття виконавчого провадження ВП №69382419, оскільки Головне управління ДПС у Дніпропетровській області пред'явило виконавчий лист №160/15682/21 до виконання до 23 лютого 2022 року, тобто протягом 3-х місячного строку, встановленого ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник