12 січня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7402/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави до Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Керівник Ковельської окружної прокуратури (далі - позивач) в інтересах держави звернувся до суду з адміністративним позовом до Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - сільська рада, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незабезпечення безкоштовним харчуванням дітей з числа внутрішньо переміщених осіб чи дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів у закладах загальної середньої освіти сільської ради; зобов'язати Колодяжненську сільську раду Ковельського району Волинської області вчинити дії, спрямовані на забезпечення безкоштовним харчуванням дітей з числа внутрішньо переміщених осіб чи дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів у закладах загальної середньої освіти сільської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факт протиправної бездіяльності відповідача, що полягає у незабезпеченні дітей пільгових категорій на отримання безоплатного харчування та встановлено порушення гарантованих Конституцією України прав дітей з числа внутрішньо переміщених осіб чи дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів.
На території Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області функціонує одинадцять закладів загальної середньої освіти, які є юридичними особами, неприбутковими закладами, заснованими на комунальній власності відповідача.
Рішенням сільської ради № 16/12 від 16 грудня 2021 року встановлено пільги щодо оплати за харчування у навчальних закладах певних категорій дітей, до яких не увійшли діти з числа внутрішньо переміщених осіб чи дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів. Інших рішень з цих питань відповідачем не приймалось.
Позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 77).
У відповідь на ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем подано до суду лист № 1392/18/2-22 від 15 грудня 2022 року в якому останній проти задоволення позовних вимог не заперечував та повідомив про обґрунтованість позовних вимог (арк. спр. 81)
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Рішенням Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області восьмого скликання № 16/12 від 16 грудня 2021 року встановлено з 01 січня 2022 року вартість харчування для одного учня в закладах загальної середньої освіти сільської ради та звільнено від плати за харчування батьків або осіб, які їх замінюють, наступних категорій дітей: дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей з особливими освітніми потребами; дітей із малозабезпечених сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», які навчаються у 1 - 4 класах; дітей, батьки яких загинули під час участі в антитерористичній операції; дітей, батьки яких мають статус учасника бойових дій. До цього переліку не увійшли діти з числа внутрішньо переміщених осіб чи діти, які мають статус постраждалих внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів (арк. спр. 73).
Як убачається з повідомлення відповідача у листі № 1111/1.8/2-22 від 07 жовтня 2022 року сільською радою у 2022 році не приймалися наступні рішення щодо організації харчування дітей у закладах освіти. (арк. спр. 68).
Поряд з тим, у Скулинському ліцеї Колодяжненської сільської ради навчається одна дитина з числа внутрішньо переміщених осіб та має статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, яка не забезпечена безоплатним харчуванням у закладі освіти. Дана обставина підтверджується листом виконавчого комітету сільської ради № 1133/1.8/2-22 від 13 жовтня 2022 року (арк. спр. 71)
Уважаючи бездіяльність відповідача щодо незабезпечення безоплатним харчуванням таких категорій дітей у закладах освіти, позивач за захистом прав дітей звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог частини першої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII), представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону № 1697-VII).
Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Згідно із частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
В даному випадку, охоронюваний законом інтерес полягає в реалізації гарантованого державою права у сфері охорони дитинства та соціального захисту, оскільки бездіяльністю сільської ради, на думку позивача, звужено надані державою для дітей пільгових категорій права і соціальних гарантії, у зв'язку із чим її визначено відповідачем у справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 січня 2020 року (справа №698/119/18), подання прокурором позовної заяви в інтересах держави в якості самостійного позивача можливе у випадку, якщо орган, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, визначено відповідачем у справі.
Статтею 53 Конституції України визначено, що кожен громадянин має право на освіту. Держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти.
Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини визначає Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі Закон № 2402-III).
Відповідно до абзацу другого статті 19 Закону № 2402-III держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти; надання стипендій та пільг здобувачам освіти таких закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути фахову передвищу та вищу освіту в державних і комунальних закладах освіти на конкурсній основі.
Як убачається із частини сьомої статті 20 Закону України «Про повну загальну середню освіту» харчування учнів у закладах освіти здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту» та інших актів законодавства.
Відповідальність за організацію харчування учнів у закладах освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, додержання вимог санітарного законодавства, законодавства про безпечність та якість харчових продуктів покладається на засновників та керівників відповідних закладів освіти. Норми та порядок організації харчування учнів у закладах освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною десятою статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що діти з числа внутрішньо переміщених осіб чи діти, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, які навчаються у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, забезпечуються безкоштовним харчуванням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту першого пункту «а» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних повноважень) виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів освіти, які належать територіальним громадам або передані їм.
Принципи планування та механізм організації харчування здобувачів освіти/дітей у закладах дошкільної освіти, закладах загальної середньої освіти та інших закладах освіти, що провадять освітню діяльність на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти (далі - заклади освіти), дитячих закладах оздоровлення та відпочинку (далі - заклади оздоровлення та відпочинку) з метою створення безпечного, здорового освітнього середовища та безпечних умов для оздоровлення та відпочинку, визначає Порядок організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 року № 305 (далі Порядок № 305).
Пунктом четвертим Порядку № 305 передбачено, що засновник (засновники) закладів освіти забезпечують безоплатне гаряче харчування в державних і комунальних закладах освіти за рахунок коштів відповідних бюджетів відповідно до встановленого в закладі освіти режиму (кратності) харчування для: дітей-сиріт; дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах); дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»; учнів закладів освіти, розташованих на територіях радіоактивного забруднення, а також дітей, евакуйованих із зони відчуження, дітей, які є особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, і тих, що проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; дітей з числа внутрішньо переміщених осіб, дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів; дітей з числа осіб, визначених у статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; осіб інших категорій, визначених законодавством та/або рішенням органу місцевого самоврядування.
Розподіл коштів на організацію безоплатного гарячого харчування здобувачів освіти, облік і звітність за використання коштів, які виділяються на безоплатне харчування в закладах освіти, здійснюються відповідно до законодавства.
Забезпечення безоплатним гарячим харчуванням за рахунок бюджетних коштів здійснюється на підставі документів, що підтверджують таке право відповідно до законодавства.
Ведення обліку здобувачів освіти, що забезпечуються безоплатним гарячим харчуванням, у тому числі здобувачів освіти, які мають особливі дієтичні потреби, здійснюється класним керівником/вихователем, який щодня (сьогодні на завтра) надає відповідну інформацію відповідальній особі та уточнює її зранку поточного дня.
Таким чином, норми зазначених законодавчих та нормативно-правових актів враховують всі категорії дітей, які мають право на безкоштовне харчування у закладах загальної середньої освіти та дошкільних навчальних закладах, в тому числі діти з числа внутрішньо переміщених осіб чи діти, які мають статус постраждалих внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів.
При цьому органи місцевого самоврядування мають забезпечувати безкоштовним харчуванням дітей таких категорій та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.
Проте всупереч вимогам наведених нормативно-правових актів відповідач допустив бездіяльність щодо незабезпечення безкоштовним харчуванням дітей з числа внутрішньо переміщених осіб чи дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів у закладах загальної середньої освіти сільської ради.
Згідно зі статтею 4 Конвенції про права дитини, прийнятої Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності 02 вересня 1990 року, ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 вересня 1991 року, держави - учасниці Конвенції вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав держави - учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.
Відповідно до статті 2 Конвенції держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.
Частиною другою статті 3 Конвенції передбачено, що держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Нормами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, дії відповідача у частині його бездіяльності щодо незабезпечення безкоштовним харчуванням дітей з числа внутрішньо переміщених осіб чи дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів у закладах загальної середньої освіти Колодяжненської сільської ради суперечить вимогам чинного законодавства, а тому, керуючись повноваженнями, якими наділений суд статтею 245 КАС України, позовні вимоги Керівника Ковельської окружної прокуратури мають бути задоволені у спосіб визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача розглянути в порядку, передбаченому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання щодо забезпечення безкоштовним харчуванням вказаної категорії дітей.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», суд
Адміністративний позов керівника Ковельської окружної прокуратури (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Шевченка, 7, ідентифікаційний код юридичної особи 02909915) в інтересах держави до Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області (45061, Волинська область, Ковельський район, село Колодяжне, вулиця Лесі Українки, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 04333974) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області щодо незабезпечення безкоштовним харчуванням дітей з числа внутрішньо переміщених осіб чи дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів у закладах загальної середньої освіти Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області.
Зобов'язати Колодяжненську сільську раду Ковельського району Волинської області розглянути в порядку, передбаченому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей з числа внутрішньо переміщених осіб чи дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів у закладах загальної середньої освіти Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович