Справа №2-1292-04
4-с/705/17/22
14 листопада 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Піньковського Р.В.
при секретарі Романовій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані Черкаської області скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, -
Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, обґрунтування якої зазначив наступне.
Він є боржником у виконавчому провадженні № 46786796, яке виконується головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т.Д. на підставі виконавчого листа № 2-1292, виданого 03.04.2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму на одну дитину, починаючи з 14.07.2004 року, до повноліття дітей.
Протягом всього строку примусового виконання він добросовісно та у повному обсязі виконував свої аліментні зобов'язання.
Проте, на цей момент державний виконавець ОСОБА_5 вчинила незаконні дії у виконавчому провадженні № 46786796, що стали підставою для звернення до суду з цією скаргою.
Протиправність дій державного виконавця Бойко Т.Д., на його думку, полягає у наступному.
05.08.2022 державний виконавець винесла незаконну постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 47203,47 грн. за заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, нібито, перевищує суму відповідних платежів за три роки і станом на 01.05.2020 складає 94406,93 грн.
Виявивши борг станом на 01.05.2020 року, ОСОБА_5 надсилає лист від 17.05.2020 та постанову від 17.05.2022 про звернення стягнення на заробітну плату боржника до місця роботи ОСОБА_1 , а саме до ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Володар». Отримавши вказані документи, ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Володар» розпочинає щомісячно утримувати кошти із його заробітної плати. Починаючи з травня 2020 року до травня 2022 року підприємство утримало сумарно заборговані кошти, а саме 94406,93 грн. Вказане підтверджується довідкою від 12.08.2022, де зазначено, що заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 була утримана в повному обсязі закінчуючи травнем 2022 р., відповідно до постанови ВП № 46786796 від 17.05.2020 року, виданої головним державним виконавцем Уманського міського відділу державної виконавчої служби Бойко Т.Д.
Крім цього, вищевказані докази були направлені підприємством до ОСОБА_5 , тобто державний виконавець знала про те, що борг був повністю утриманий.
Таким чином, не зважаючи на те, що заборгованість була повністю погашена у травні 2022 року, державний виконавець Бойко Т.Д. 05.08.2022 року винесла постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 47203,47 грн. за заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, нібито, перевищує суму відповідних платежів за три роки і станом на 01.05.2020 року становить 94406,93 грн. Одночасно з цим, виконавець не надає жодних розрахунків з яких би випливало, з якого по який період було прострочення сплати з відповідною індексацією. Тобто, підтвердити законність таких нарахувань, виконавець не змогла.
Телефонуючи виконавцю аби дізнатися за який період відбулося прострочення в три роки, як вказано у постанові, боржнику нічого надано і повідомлено не було. У постанові про накладення штрафу від 05.08.2022 року зазначено тільки те, що станом на 01.05.2020 року виявлена заборгованість, якої фактично уже не існує.
Значущим у цій ситуації вважає те, що про винесену постанову від 05.08.2022 року йому відомо не було до 09.08.2022. З повідомлення у соціальному месенджері «Вайбер» 05.08.2022 не вбачається жодних документів, які б були належно оформлені, а лише клаптик паперу із сумою, нібито штрафу. Через кілька днів із телефонної розмови з виконавцем, йому повідомлено, що постанову було надіслано за адресою місця проживання боржника. На питання на яку саме адресу така постанова направлена, йому так і не повідомили. При цьому, ним жодного документу отримано не було. Безпосередньо постанову від 05.08.2022 він отримав через додаток «Дія» 09.08.2022 року. Крім того, у своїй постанові державний виконавець, як на підставу для призначення штрафу, посилається на вимоги ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», якими фактично не передбачена відповідальність за несплату аліментів, а ст. 71 вказаного Закону, як раз у постанові і не зазначена.
Скаржник також вказує, що існують підстави для закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.
Відповідно до виконавчого листа № 2-1292, виданого 03.04.2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму на одну дитину, починаючи з 14.07.2004 року до їх повноліття, а межах виконавчого провадження № 46786796 здійснював добросовісну та своєчасну оплату аліментних зобов'язань.
30 липня 2014 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі № 758/8366/14-ц у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Відповідно до змісту позовної заяви від 17.07.2014 року, вимога стягнути аліменти стосується сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент подання позовної заяви навчався на третьому курсі в Коледжі інформаційних систем і технологій Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана.
Заочним рішенням суду від 22.10.2014 року позов було задоволено та присуджено стягнуто нього аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 18.07.2014 року до досягнення дитиною 23 років, за умови його навчання.
Довідкою від 15.08.2022 підтверджується, що ОСОБА_3 навчався у Коледжі інформаційних систем і технологій Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана з 01.09.2011 року по 30.06.2015 року та отримав диплом молодшого спеціаліста.
Отже, якщо ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , то відповідно станом на 2015 рік йому виповнилося 20 років. При цьому, відповідно до вищевказаного заочного рішення, аліменти мають стягуватися до досягнення дитиною 23 років, за умови його навчання. Відповідно, у 2018 році ОСОБА_3 виповнилося 23 роки.
Припинення аліментних зобов'язань пов'язане з юридичним фактом - це досягнення двадцятитрьохрічного віку за умови навчання. Відомостей про продовження навчання сином ОСОБА_6 після 30.06.2015 року у боржника немає. Якщо припустити, що син продовжував навчання після раніше вказаного строку, то аліментне зобов'язання боржника закінчилося у 2018 році, тобто тоді, коли ОСОБА_3 досяг 23-річного віку.
Вказане обкутування пов'язується з питанням нарахування штрафу відповідно до постанови від 05.08.2022, адже державний виконавець Бойко Т.Д. вказала, що сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує суму відповідних платежів за 3 роки та станом на 01.05.2020 року становить 94406,93 грн. Проте, якщо у 2018 році закінчилося аліментне зобов'язання щодо сина ОСОБА_6 , то до травня 2020 року могла бути нарахована заборгованість сумарною сумою за 2 відповідних роки прострочення, адже раніше асі аліменти сплачувалися в повному розмірі.
Наголошує, що не будучи проінформованим та не отримавши жодного розрахункового документу, він не міг обрахувати правильність обрахувань виконавця та відповідно оскаржити їх у законному порядку
У зв'язку з цим, державним виконавцем Бойко Т.Д. не дотримано вимог ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки розрахунок заборгованості по аліментам є видом рішення державного виконавця. Відповідно, порушено права боржника на участь у процесі прийняття рішення, порушено його право на оскарження вказаного рішення, від законності та правомірності якого залежить розмір накладеного на нього штрафу.
Що стосується молодшого сина, скаржник зазначає про те, що жодних рішень суду про стягнення аліментів з боржника на період навчання сина немає. А відповідно до виконавчого листа, стягнення аліментів присуджувалося до досягнення повноліття синів, тобто до 18 років. Інформації про навчання сина він не має.
У зв'язку з цим вважає, що існують законні підстави для закінчення виконавчого провадження № 46786796, яке здійснюється головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т.Д. на підставі виконавчого листа № 2-1292, виданого 03.04.2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області.
Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Тетяни Дмитрівни про накладення штрафу на нього, ОСОБА_1 , у розмірі 47203,93 грн.
Зобов'язати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Тетяну Дмитрівну закінчити виконавче провадження № 46786796, яке виконується на підставі виконавчого листа № 2-1292, виданого 03.04.2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму на одну дитину, починаючи з 14.07.2004 року до їх повноліття, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав письмову заяву, у якій просить суд справу слухати у його відсутність, вимоги скарги підтримує та просить її задовольнити.
Головний державний виконавець ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Бойко Т.Д. в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена, про причини неявки суд не повідомляла. Раніше подавала заяви про відкладення судового засідання, без зазначення причин, а також подала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні скарги посилаючись на те, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 46786796, по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1292, виданого 03.04.2007 року Уманським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму на одну дитину, починаючи з 14.07.2004 року.
Виконавчий лист надійшов на виконання з Маньківського РВ ДВС, тому 06.03.2015 року державним виконавцем Гребенюк Л.В. було відкрито виконавче провадження № 46786796, копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відома та виконання.
Згідно відмітки у виконавчому листі, станом на 29.12.2014 року заборгованість зі сплати аліментів становила 44698,51 грн. Боржник ухилявся від сплати аліментів, на виклики та попередження державного виконавця про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України не реагував.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30.11.2017 року заборгованість станом на 01.12.2017 року становила 59393,50 грн.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15.02.2018 року заборгованість станом на 01.02.2018 року становила 61308,50 грн.
Враховуючи зміни до СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 22.02.2018 року було винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження у праві користування зброєю, про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Копії вказаних постанов були направлені боржнику, до відома.
22.05.2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено відомості про реєстрацію обтяжень до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30.07.2018 року заборгованість станом на 01.08.2018 року становила 67090,83 грн.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10.09.2018 року заборгованість станом на 31.08.2018 року становила 68085,66 грн.
У зв'язку з несплатою боржником заборгованості по аліментам, 07.09.2018 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 34042,83 грн. (50 % суми боргу), відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявну заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки і станом на 31.08.2018 року складає 68085,66 грн.
У відповідності до ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» за виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, державним виконавцем здійснено розрахунок нарахування виконавчого збору, згідно якого станом на 01.09.2018 року стягненню підлягає виконавчий збір на користь держави в розмірі 6808,57 грн.
Розрахунки заборгованості за сплати аліментів, розрахунок нарахування виконавчого збору та постанова про накладення на боржника штрафу, були направлені боржнику до відома, але ОСОБА_1 не здійснено жодних заходів щодо погашення заборгованості по аліментам.
Для забезпечення виконання рішення суду, 09.04.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до банківських установ. Отримавши повідомлення з банку про арешт коштів, ОСОБА_1 зателефонував до державного виконавця та просив скасувати арешт коштів. Державний виконавець ще раз наголосила йому про існуючу заборгованість та зобов'язала сплатити борг.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 21.05.2020 року заборгованість станом на 01.05.2020 року становила 94406,93 грн. Тобто, за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.
Згідно відповіді на електронний запит до ПФУ та ДФС державним виконавцем було встановлено, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Володар». Маючи постійний дохід за місцем роботи, боржник не сплачував аліменти на утримання дітей, а навпаки, намагався приховати факт, що він працює.
17.05.2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на дохід боржника та направлено за місцем роботи. Бухгалтера підприємства зобов'язано утримувати із заробітної плати боржника 50 %, з них: 1/6 частина - поточні аліменти на одну дитину до повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (друга досягла повноліття), та 1/3 частина - на погашення заборгованості в розмірі 94406,93 грн.
Штраф та виконавчий збір, відповідно до закону, утримуються після погашення заборгованості по аліментам, оскільки загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати боржника не може перевищувати 50 відсотків.
Протягом двох років бухгалтерія ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Володар» проводила утримання аліментів із заробітної плати боржника. Згідно звітів про здійснені відрахування, аліменти утримано до повноліття дитини та стягнуто заборгованість в сумі 94406,93 грн., яка утворилася станом на 01.05.2020 року (до направлення постанови в бухгалтерію підприємства), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.
Оскільки 07.09.2018 року державним виконавцем вже було винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 34042,83 грн. за наявну заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки і станом на 31.08.2018 року складає 68085,66 грн. За цей період боржником не погашено заборгованість, а навпаки, вона збільшилася, тому державним виконавцем 05.08.2022 року винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 47203,47 грн. за наявну заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки і станом на 01.05.2020 року складала 94406,93 грн.
Оскільки боржнику було відомо про рішення суду, яке зобов'язує його щомісячно сплачувати аліменти на утримання дітей, натомість за період з вересня 2015 року по травень 2020 року він ухилявся від сплати аліментів, утворилася заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.
Крім того, 08.08.2022 року боржником сплачено виконавчий збір в розмірі 9440,69 грн. на користь держави за наявну заборгованість зі сплати аліментів в сумі 94406,93 грн., тобто він визнав своє ухилення від сплати аліментів, яке призвело до великої заборгованості, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три роки.
Вважає, що постанова від 05.08.2022 року про накладення на боржника штрафу в розмірі 47203,47 грн. є законною з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а скарга ОСОБА_1 - безпідставна, необґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.
Суд, врахувавши позицію сторін, викладену скаржником у заяві, а державним виконавцем у відзиві, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.ст. 448, 449 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 2-1292, виданий 03.04.2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму на одну дитину, починаючи з 14 липня 2004 року, до їх повноліття.
05.08.2022 року головний державний виконавець відділу ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т.Д. винесла постанову, якою за наявну заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 3 (три) роки і станом на 01.05.2020 року складає 94406,93 грн., наклала штраф на боржника ОСОБА_1 у розмірі 47203,47 грн.
При цьому, згідно довідки ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Володар» з ОСОБА_1 , за період з травня 2020 року по травень 2022 року, утримано вищевказану заборгованість у розмірі 94406,93 грн. по постанові ВП № 46786796 від 17.05.2020 р. державного виконавця щодо стягнення аліментів за рішенням суду. Повне погашення заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 , також підтверджується повідомленням ТОВ СП «Володар» від 12 серпня 2022 року № 35, підписаним директором та головним бухгалтером ТОВ СП «Володар».
У відповідності до витягу з Єдиного реєстру боржників сформованого на час пошуку: 05.08.2022 року, наявна інформація про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо стягнення з останнього аліментів за рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області у відділі державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Виконавче провадження № 46786796.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом першим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених Законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено. ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини третьої цієї статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання» № 2475-VІІІ від 03 липня 2018 року статтю 71 Закону № 1404-VІІІ доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: «За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Законом № 2475-VІІІ частину четверту статті 11 Закону № 1404-VІІІ викладено в наступній редакції: Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для захисту прав дитини на належне утримання» набрав чинності 28 серпня 2018 року.
Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
07 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 420/70/19, адміністративне провадження № К/9901/23252/19 (ЄДРСРУ № 85450386) досліджував питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні.
Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, якщо судове рішення не виконано.
В той же час, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець (державний чи приватний) зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Разом з цим суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду у справі №2610/27695/12 від 14.12.2021, згідно якої дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов'язано визначення розміру штрафу.
Судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 05.08.2022 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 за наявну заборгованість по сплаті аліментів, фактично такої заборгованості уже не було, а подальші нарахування не проводилися, у зв'язку із закінченням строку стягнення аліментів, тобто досягненням дітьми, на утримання яких стягувалися кошти, повноліття.
За вказаних обставин, суд вважає, що вимога скаржника щодо скасування постанови про стягнення з нього штрафу є обґрунтованою та підлягає до задоволення оскільки станом на 05.08.2022 року у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної постанови.
Щодо вимоги скаржника про зобов'язання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т.Д. закінчити виконавче провадження, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Згідно положень ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до приписів частини другої вказаної статті визначений конкретний перелік обов'язків виконавця.
У статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено підстави та порядок закінчення виконавчого провадження.
Зокрема, згідно п.9 ч.1 ст. 39 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно частини другої зазначеної статті постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Суд зазначає, що у даному випадку у державного виконавця відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки погашення заборгованості та припинення, у зв'язку із досягненням дітьми повноліття, стягнення по виконавчому документу, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, є безумовною підставою для його закінчення.
У зв'язку із зазначеним, у суду відсутні підстави для спонукання державного виконавця здійснити такі дії, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вимоги скаржника щодо зобов'язання закінчити виконавче провадження.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що постановою про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні щодо стягнення аліментів порушено права скаржника ОСОБА_1 , оскільки заборгованість ним погашена, нові нарахування не здійснюються, у зв'язку із досягненням дітьми на утримання яких стягувалися аліменти, повноліття, тому така постанова підлягає скасуванню. Разом з тим, підставою для закінчення виконавчого провадження є вищевказані обставини, а тому державний виконавець має в межах своїх повноважень, визначених ЗУ «Про виконавче провадження», вжити заходів щодо закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з чим суд, який перевіряє законність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, не має правових підстав для зобов'язання державного виконавця закінчити виконавче провадження. За вказаних обставин, суд вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 259-261, 263, 265, 268, 353-355, 447-451 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Тетяни Дмитрівни про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 47203 (сорок сім тисяч двісті три) гривні 47 копійок.
У задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 21.11.2022 року.
Суддя Р. В. Піньковський