Справа № 702/743/22
Провадження № 1-кп/702/41/23
про часткове задоволення клопотання
12.01.2023 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бачкурино Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, розлученого, з професійно - технічною освітою, пенсіонера, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12022250320001485 від 15.11.2022 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілий ОСОБА_6 не з'явився,
В провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України.
10.01.2023 на адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12022250320001485 від 15.11.2022 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 15.11.2022 приблизно о 12 год 40 хв, діючи умисно та цілеспрямовано, поза волею власника, з метою використання в особистих цілях, перебуваючи на території зернотоку ФГ «Лани України», що по вул. Садова, 39, с. Панський Міст Уманського району Черкаської області, шляхом вільного доступу, таємно, заволодів автомобілем марки «ВАЗ 21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 , середня ринкова ціна якого, згідно висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/124-22/12864-АВ від 22.12.2022, становить 159 800,00 грн, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 , а саме - через незачинені двері сів до салону автомобіля, за допомогою наявних у ньому ключів завів двигун та поїхав у невідомому напрямку.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.11.2022 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків зі строком до 13.01.2023.
На даний час судовий розгляд вказаного кримінального провадження не завершено, ризики підтверджені ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.11.2022 не зменшились та обставини щодо належної процесуальної і правової поведінки ОСОБА_3 можуть бути забезпечені при дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Так, санкція статті ч. 2 ст. 289 КК України за який ОСОБА_3 висунуто обвинувачення, передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, вказане може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також існує ризик, що ОСОБА_3 , з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, може незаконно впливати на потерпілого, якого особисто знає, та свідків у кримінальному провадженні, з якими також є знайомий, шляхом погроз, залякувань, вмовлянь, тощо, щоб вони змінили свої показання на його користь, що являється ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказане свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, в обґрунтування продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків.
Просить продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 18 год 00 хв до 06 год 00 хв наступного дня, строком на два місяці. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки: заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 18 год 00 хв до 06 год 00 хв наступного дня без дозволу прокурора або суду; прибувати до прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 підтримав повністю, просив його задовольнити.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. На адресу суду подав заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_3 не має. Цивільний позов заявляти не бажає.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання, матеріали справи в розрізі вирішення даного клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Санкцією ч. 2 ст. 289 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.11.2022 до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків зі строком до 13.01.2023.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За змістом ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Під час обрання запобіжного заходу слідчим суддею від 17.11.2022 органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України доказами, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України. Вказані докази були досліджені при обранні обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та підтверджені слідчим суддею ризики, що визначені у ст. 177 КПК України: обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Дані ризики не зменшились та продовжують існувати і надалі.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності даного ризику суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його вік та стан здоров'я.
Враховуючи ці обставини у сукупності з особою обвинуваченого ОСОБА_3 та характером злочину у вчиненні якого він обвинувачується, суд дійшов висновку, що ризик того, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду існує.
Відтак суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився.
Разом з тим при оцінці ризику незаконного впливу на потерпілого і свідків суд вважає, що на даному етапі судового розгляду такий ризик носить не конкретний характер та жодних доказів на підтвердження факту його існування на теперішній час суду не надано.
Заявлений прокурором ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань обґрунтовується тим, що обвинувачений знайомий з даними особами та проживає з ними в одному населеному пункті, проте суд не погоджується з наявністю даного ризику та тим, що домашній арешт, що передбачає заборону виходу з будинку у період доби з 18 год до 06 год наступного дня може запобігти даному ризику. Крім того, суд враховує, що згідно з обвинувальним актом потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду відшкодовано в повному обсязі, в матеріалах справи наявна заява від потерпілого про розгляд справи без його участі, відсутність будь-яких претензій матеріального та морального характеру, відсутність наміру заявляти цивільний позов, а тому прокурором не доведено, що ризик незаконного впливу на потерпілого і свідків продовжує існувати, а відтак такий ризик не може покладатись в основу рішення про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що стороною обвинувачення в порушення вимог ст. 194 КПК України не доведено, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків продовжує існувати та те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак з огляду на наведені обставини, переконливість наявного ризику переховуватись від суду, який не зменшився та продовжує існувати, суд вважає, що забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вказаному ризику може запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
При цьому суд враховує визначені ст. 178 КПК України обставини, зокрема, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та міцність його соціальних зв'язків, відсутність у ОСОБА_3 інших судимостей, належну процесуальну поведінку та вважає, що в світлі наведених вище фактичних даних ці обставини є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлений ризик до малоймовірності, а відтак доходить висновку, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання на даному етапі судового розгляду є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.
При визначенні обсягу обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на обвинуваченого, суд вважає, що обов'язки, які були покладені на підозрюваного під час застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, є достатніми для забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 176, 177, 181, 193, 194, 196, 314-316, 331, 369-372, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у справі.
В іншій частині клопотання відмовити.
Повідомити обвинуваченому ОСОБА_3 письмово під розпис про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків до 12.03.2023.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала самостійному оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1