Справа № 697/1055/22
Провадження № 3/697/2/2023
12 січня 2023 року м. Канів
Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Колісник Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в КП «Місто»,
за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 157599 від 02.07.2022р., ОСОБА_1 02.07.2022 о 12:00 год., в м. Канів, вул. Золотоніська, 1, керував транспортним засобом ВАЗ 2105, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, освідування проводилось під відео, чим порушив вимоги п. 2,9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 .
Суддя, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
У КУпАП визначено форму та передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній справі. У вищевказаних процесуальних документах, зокрема, необхідно викласти всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, і обґрунтувати наявність складу правопорушення та його кваліфікацію.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Згідно сформованої в протоколі серії ААБ № 157599 від 02.07.2022, фабули вчинення адміністративного правопорушення, до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 притягується до відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився на місці.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи додані:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 157599 від 02.07.2022;
- результати тестування ОСОБА_1 на алкоголь до протоколу серії ААБ № 157599 від 02.07.2022, згідно яких станом на 12:08 год. 02.07.2022р. результат 0,97 %;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- рапорт поліцейського Гончаренка С.М. від 02.07.2022, згідно якого 02.07.2022 відносно водія ОСОБА_1 , який керував ВАЗ 2105 НОМЕР_1 складено протокол за ч.2 ст. 130 КУпАП. Вилучити автомобіль не вдалося через його технічні несправності;
- оптичний диск з відеодоказами.
Відповідно до п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч. 2,5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 5 Р. ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Дослідивши наданий працівниками поліції запис з камери нагрудного реєстратора, долучений як доказ скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, суд зазначає, що запис розпочатий з моменту спілкування поліцейських з ОСОБА_1 та пропозиції останньому пройти освідування. При цьому ОСОБА_1 перебуває на місці із зеленими насадженнями, декілька автомобілів стоять осторонь на узбіччі з вимкненими двигунами. У подальшому ОСОБА_1 робиться пропозиція пройти огляд для визначення стану сп'яніння на місці, на що той погоджується та декілька разів намагається «продути» прилад Драгер. Після отримання певного результату, який на відео не видно, ОСОБА_1 не погоджується з ним. Йому пропонується пройти огляд у лікувальному закладі, на що ОСОБА_1 погоджується, однак працівники поліції намагаються роздрукувати чек приладу Драгер. На цьому відеозапис обривається.
Наданий відеофайл є неповним та не розкриває інформації про обставини події, оскільки не містять відомостей про дату, час та місце зображених обставин, склад учасників подій, відомості про обставини проведення відеозйомки та інші дані, необхідні для дослідження обставин справи. З відео файлу не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції саме після такого керування. На відео також не видно результатів огляду на стан сп'яніння, але зафіксовано незгоду ОСОБА_1 з результатами та бажання пройти медичний огляд на стан сп'яніння в лікувальному закладі, відомості про подальше спілкування відсутні.
У відповідності з ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Оскільки ОСОБА_1 не погодився з результатами тесту на стан сп'яніння, а відомості, що він відмовився від такого огляду в медичному закладі відсутні, суд зазначає, що такий огляд є недійсним.
Крім того, ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.
Ч.2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказів щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності протягом року за ч.1 ст. 130 КУпАП суду не надано.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України "Європейський суд вказав, що: «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)»;
В рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.»
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Додані до матеріалів справи докази не дають відповіді на питання, чи здійснювалось ОСОБА_1 керування транспортним засобом, чи було працівниками поліції здійснено його зупинку та чи саме після такої зупинки працівниками поліції було зроблено пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення ступеня алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Крім того, ОСОБА_1 , незважаючи на пропозицію поліцейських та його особисту згоду, до медичного закладу для проходження огляду для визначення ступеня сп'яніння не доставлявся, даних про вчинення ОСОБА_1 протягом року правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не надано. У зв'язку з цим суддя приходить до переконання, що достатніх, допустимих та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суду не надано, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення поза розумним сумнівом не доведена, тому склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, в його діях відсутній, а провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись вищевикладеним та п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л. О. Колісник