справа № 691/1042/22
провадження № 1-кс/691/1/23
12 січня 2023 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід судді Городищенського районного суду ОСОБА_4 ,
встановив :
У провадження судді Городищенського райсуду ОСОБА_4 надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 заявив відвід судді ОСОБА_4 , посилаючись на те, що остання, розглядаючи справу про вбивство активіста ОСОБА_5 , допустила ряд правопорушень, за що проти неї слідчий Державного бюро розслідувань оголосив підозру за ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 387 КК України. Даний факт був висвітлений на сторінках соціальних мереж Інтернету.
Суддя ОСОБА_4 та заявник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.
Дослідивши заяву про відвід, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) визначені ст. 75 КПК України, а саме, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Нормами ч. 2 ст. 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених ст. 75, 76 КПК України, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 80 КПК України, заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Так, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості і підлягає відводу (самовідводу), однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено.
Суддя, який заявляє самовідвід чи особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у його неупередженості.
Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності та неупередженості ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість/безсторонність судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського Суду свідчить, що право на безсторонній суд включає як об'єктивні, так і суб'єктивні елементи (рішення у справах «П'єрсак проти Бельгії» від 01.10.1982; «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984). Об'єктивний критерій безсторонності полягає у тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність суддів (приміром, легітимність складу суду). Другий критерій - це критерій суб'єктивної безсторонності, тобто відсутність упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи. За загальним правилом, існує презумпція особистої безсторонності суддів доти, доки не доведено інше. Неупереджений суддя складає свою думку у справі на підставі об'єктивних фактів, а не особистих почуттів та схильностей, тобто неупереджено, об'єктивно, справедливо. Об'єктивність судді має розглядатися у двох аспектах - як внутрішній стан судді, його свобода від будь-яких схильностей, упередженостей, а також як дії судді сприймаються стороннім спостерігачем. Разом з тим при розгляді заяви про відвід, суд виходить з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій судді.
Під час розгляду заяви про відвід установлено, що у провадженні судді ОСОБА_4 на розгляді перебуває кримінальне провадження № 12022255380000093, по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Перебування у провадженні судді ОСОБА_4 кримінального провадження щодо активіста ОСОБА_5 не є підставою для відводу судді у розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_3 .
Рішення про відсторонення судді ОСОБА_4 від здійснення правосуддя ВРП не приймалося.
Висвітлення інформації в соціальних мережах про можливі правопорушення судді чи наявність щодо судді кримінального провадження (до постановлення обвинувального вироку), не є достатніми підставами для відводу судді.
А тому суддя ОСОБА_4 має всі повноваження здійснювати правосуддя, в тому числі розглядати кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 .
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заявленого відводу слід відмовити.
Керуючись ст. 75, 80 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1