Справа №949/1703/22
09 січня 2023 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., за участю адвоката Луценка В.П., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 роз'яснені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №172196 від 27 листопада 2022 року ОСОБА_1 27 листопада 2022 року о 20 год. 08 хв. в с. Селець по вул. Соборна керував транспортним засобом марки DAF XF 105.410, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 та проходження такого огляду в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі та дачі письмових пояснень.
На розгляді справи в суді ОСОБА_1 винним себе у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав та заперечив вказані у протоколі про адміністративне правопорушення обставини.
Разом з тим, у матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 в яких останній просить закрити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Свої доводи обґрунтовує тим, що 27 листопада 2022 року він взагалі не керував автомобілем, а складення даного адміністративного матеріалу відбулося з численними порушеннями вимог чинного законодавства. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ, МВС від 09.11.2015 року №1452/735 встановлено, що за наявності ознак сп'яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Отже, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Однак поліцейським йому примірник акту огляду надано не було. При цьому, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків, але поліцейським свідків залучено не було. Також йому не було надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що свідчить про те, що воно було складено пізніше. Вказане підтверджує порушення вимог Інструкції, що має наслідком недійсність огляду.
Крім того, одним з порушень чинного законодавства при проведенні огляду на стан сп'яніння є пряме порушення постанови КМУ від 17 грудня 2008 року №1103 "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду". Огляду підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакціях, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Також ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що акт огляду, який міститься в матеріалах справи не містить даних свідків та їх підписів (хоча для цього є відповідна графа), тому такий акт не може вважатись належним доказом, так як згідно Порядку, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. У разі, коли водій, який відмовився від огляду на місці зупинки, він направляється до закладу охорони здоров'я, де огляд проводиться не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Отже, лише відмова від проходження огляду саме у медичному закладі в присутності двох свідків може бути наслідком притягнення водія до адміністративної відповідальності за таку відмову.
Водночас ОСОБА_1 вказує, що з відеозапису вбачається, що він не керував автомобілем, а знаходився в ньому в якості пасажира. Отже, фактично у даному випадку відсутня подія і склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Щодо відеодоказів, наявних у матеріалах справи, то ОСОБА_1 зазначає, що дане відео однозначно не може бути належним та допустимим доказом, оскільки на ньому відсутня безперервність зйомки. Разом з тим, немає доказів, що його було зупинено в русі за кермом автомобіля. І найголовніше те, що відео взагалі не можна вважати доказом, так як воно датоване 26 листопада 2022 року, тобто за день до складення протоколу про адміністративне правопорушення, де зазначено, що подія мала місце 27 листопада 2022 року.
Отже, будь-які належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Луценко В.П. просив провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі положень п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своєї позиції адвокат Луценко В.П. зазначив, що відповідні вимоги щодо порядку огляду та права особи, відносно якої такий огляд проводиться, закріплені як в КУпАП, так і в Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735.
Вказані вимоги працівники поліції зобов'язані неухильно дотримуватися.
При цьому адвокат Луценко В.П. зазначив, що після зупинки автомобіля, в якому рухався ОСОБА_1 , поліцейськими, останні лише припустили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і при цьому перебував в стані алкогольного сп'яніння. Зокрема, працівники поліції не забезпечити присутність під час огляду двох свідків та не надали сертифікат відповідності і свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Адвокат Луценко В.П. також наголошує на тому, що в п. 5 Інструкції №1452/735 передбачено, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Проте, вказаний пункт Інструкції працівниками поліції був проігнорований.
Окрім того, адвокат Луценко В.П. звертає увагу на той факт, що поліцейські не дотрималися вимог щодо безперервності відеозйомки, як це передбачено пунктом 4, 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026.
До того ж, адвокат Луценко В.П. наголошує на тому, що наявний у матеріалах справи відеозапис не вказує на те, що саме ОСОБА_1 був за кермом автомобіля. Крім того, на даному відеозаписі подія датована 26 листопада 2022 року, тоді як в протоколі про адміністративне правопорушення подія мала місце 27 листопада 2022 року.
Зокрема, адвокат Луценко В.П. послався на практику ЄСПЛ, де зазначається, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може підшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, з огляду на зазначене, а також те, що складання та оформлення даної справи про адміністративне правопорушення виконано неналежним чином, а зазначені недоліки та неповнота не можуть бути усунені в суді, адвокат Луценко В.П. просить адміністративну справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутністю відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлений безперечний обов'язок водія на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Таким чином, сама по собі відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
При цьому, закон пов'язує таку відмову виключно з керуванням цією особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що має бути доведеним.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Так, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України (заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Аллене де Рібермон проти Франції", Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".
Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року).
Як підсумок, виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч. 2 ст. 52 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, предметом з'ясування по даній справі є встановлення факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння особою, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Так, порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, а процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція №1452/735).
Пунктом 6 Розділу І Інструкції №1452/735 визначено, що огляд на стан сп'яніння також проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
При цьому, на вимогу п. 4 Розділу ІІ Інструкції №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Разом з тим, ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП крім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вищенаведене у своєму системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що особа вважається такою, який керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у випадку, коли за наслідками проходження нею огляду на відповідний стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, показник проведення тесту має цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові або ж відмова такої особи від проходження вказаного огляду.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 не проводився у зв'язку з відмовою останнього від його проведення.
Окрім того, відповідно до п. 10 розділу ІІ Інcтpyкцiї №1452/735, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено Акт огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest №6810 та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в закладі охорони здоров'я, де міститься запис про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як за допомогою спеціальних технічних засобів, так і в медичному закладі.
Крім того, як ОСОБА_1 , так і його представник - адвокат Луценко В.П., звертають увагу суду на відсутність свідків та не зазначення їх як у вищевказаному Акті, так і в протоколі про адміністративне правопорушення.
Однак слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, у разі наявності у матеріалах справи диску з відеозаписом адміністративного правопорушення, присутність двох свідків під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння виключається, що підтверджується вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП
Водночас, порядок застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів врегульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026 (далі - Інструкція №1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Таким чином, аналізуючи вказану норму, слід зауважити, що запис відеозапису, якщо він здійснювався із нагрудної камери поліцейського, має бути повним, а не його окремі кориговані частини.
Разом з тим, під час перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського, судом встановлено, що такий відеозапис міститься на DVD диску і має три окремі кориговані частини, тобто не вівся безперервно, і не у повному стані, як то вимагає Інструкція.
Отож, виходячи з наведеного, а саме зважаючи на всі наведені порушення, є всі підстави стверджувати, що огляд на стан алкогольного сп'яніння по даній справі не можна вважати дійсним у відповідності до ч. 5 ст. 266 КУпАП.
Слід зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення є важливим доказом по справі, який по суті є обвинувальним актом, оскільки саме на підставі протоколу здійснюється розгляд справи по суті, а в даному випадку протокол був складений з істотним порушенням вимог закону, а тому не може вважатись належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення та братись судом до уваги.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, так як це також не вбачається і з відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
У той же час, згідно з визначенням термінів, наведеному у п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
При цьому, суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
У протоколі про адміністративне правопорушення серія ААД №172196 від 27 листопада 2022 року зазначено, що 27 листопада 2022 року о 20 год. 08 хв. в с. Селець по вул. Соборна ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки DAF XF 105.410, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Однак, згідно з оглянутим в судовому засіданні відеозаписами зафіксовано зокрема, пропозиція працівника патрульної поліції про проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного пристрою Alkotest 6810, незважаючи на заперечення та пояснення ОСОБА_1 про те, що він не керував вказаним вище транспортним засобом.
Крім того, згідно з оглянутими відеозаписами зафіксовано рух патрульного автомобіля та наближення його до транспортного засобу DAF XF 105.410, н.з. НОМЕР_1 , з подальшою його зупинкою.
При цьому, судом відзначається, що на вказаних відеозаписах не зафіксовано, що керував вказаним транспортним засобом саме ОСОБА_1 , так як він знаходився на місці пасажира і пересаджування його на місце пасажира на відеозаписі не зафіксовано.
Пленумом Верховного Суду України у п. 27 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 (з наступними змінами) визначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
При цьому, Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись "згідно із законом".
У пункті 44 рішення по справі "Корнєв та Карпенко проти України" від 30.09.2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На підставі вищенаведених доказів та досліджених в судовому засіданні та беручи до уваги наведене вище положення Пленуму Верховного Суду України, - судом встановлено відсутність належних та допустимих доказів, на підставі яких об'єктивно можна встановити факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом DAF XF 105.410, н.з. НОМЕР_1 , на підставі чого суд приходить до висновку про відсутність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дані щодо якого внесено до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №172196 від 27 листопада 2022 року, в зв'язку з відсутністю обов'язкової ознаки (елемента) зазначеного правопорушення - суб'єкта такого правопорушення, а саме водія транспортного засобу, або іншої особи, яка керувала транспортним засобом.
Окрім того, суд не залишає поза увагою той факт, що доданий до матеріалів справи відеозапис може бути доказом лише події, яка сталася 26 листопада 2022 року, тобто в переддень до складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №172196, де подія мала місце 27 листопада 2022 року.
Враховуючи, що КУпАП не покладено на суд обов'язку збирання доказів у справі, суд, у відповідності до принципів диспозитивності та безсторонності, приймає рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Водночас, згідно з положеннями ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення та підставою подальшого провадження у справі, а тому складений протокол відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний судом належним та допустимим доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо подій, які зазначені у даному протоколі.
Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Так, з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" (рішення від 30 травня 2013 року) та "Карелін проти росії" (рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст. 62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
За таких умов та зважаючи на вказане вище, будь-яких належних та об'єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суду не представлено.
Згідно з ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаю, що провадження у справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 245, 247, 251, 266, 280, 284, 287, 289 КУпАП,
Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Отупор К.М.