Справа № 553/6702/22
Провадження № 1-кп/553/1052/2023
Іменем України
12.01.2023м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Полтаві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170460000480 від 12.11.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Крутий Берег Полтавського району Полтавської області, є громадянином України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
07.09.2022, під час воєнного стану, оголошеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та введеного в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, ОСОБА_3 близько 21:00, перебуваючи в районі зупинки громадського транспорту "Дублянщина", побачив ОСОБА_7 , який спав на лавці, та з карману одежі якого виднівся мобільний телефон марки Redmi 7A, синьо-зеленого кольору,ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 . Реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, скориставшись тим, що за його діями, ніхто не спостерігає, таємно викрав належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки Redmi 7A, синьо-зеленого кольору,ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 1900 грн., що знаходився у правій кишені штанів потерпілого. Після чого, залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Зазначеними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому злочині визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення так, як вони викладені в обвинувальному акті, не оспорює правову кваліфікацію вчиненого злочину.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що дійсно, 07.09.2022, у вечірній час, близько 21:00 год., він зустрів двох незнайомих йому раніше чоловіків з якими вживав алкогольні напої на зупинці громадського транспорту. Коли пішов до магазину та повернувшись до зупинки, побачив, що чоловіки сплять на лавці і у одно з них виднівся з карману мобільний телефон. В цей час у нього виник умисел на викрадення телефону. Взявши мобільний телефон, він пішов додому. Через декілька днів він продав телефон знайомому за 500 грн. та придбав продукти харчування на ці кошти.
З показань обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що вину у вчиненому злочині він визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст вказаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого.
З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.
Таким чином, суд доходить висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Вивченням відомостей про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо та як особа, яка зловживає алкогольними напоями.
Згідно висновку органу пробації, який міститься у досудовій доповіді від 06.01.2023, виправлення ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства - середній.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , є щире каяття.
Обставин, які відповідно до частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
Відповідно до положень статті 50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Водночас, згідно із частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно з частиною 2 статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким умисним злочином, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу винного, відсутність претензій з боку потерпілого, у зв'язку з чим суд вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 4 статті 185 Кримінального кодексу, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про долю речових доказів належить вирішити у відповідності до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався і підстав для обрання не вбачається.
Застосований арешт вилученого майна на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 29.11.2022 належить скасувати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік.
Відповідно до частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Скасувати застосований на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 29.11.2022 арешт тимчасового вилученого майна, а саме на: мобільний телефон марки Redmi 7A, синьо-зеленого кольору,ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .
Речовий доказ - мобільний телефон марки Redmi 7A, синьо-зеленого кольору,ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_7 , вважати йому повернутим.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий ОСОБА_1