Провадження № 3/537/150/2023
Справа № 537/2348/22
11.01.2023 суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Зоріна Д.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Відділення поліції №1 Кременчуцького районного управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Кременчука, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
На адресу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №432808 від 01.09.2022 року, складений відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності «за невиконання батьківських обов'язків, п.1, 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який неодноразово застосовував фізичну силу та ображав малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 Кодексу України».
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Згідно пояснень, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, остання з протоколом не згодна.
Суддя, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Згідно статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до вимог статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 30.05.2017 Кременчуцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області.
Частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь - якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження у харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення до адміністративної відповідальності.
З аналізу змісту частини 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь - яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання дітей.
Норма частини 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення є бланкетною, тобто відсилає до законодавства, яке закріплює обов'язки батьків або кола осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання неповнолітніх дітей, однак у протоколі не вказано які саме норми такого законодавства були порушені ОСОБА_1 .
Фактично в протоколі про адміністративне правопорушення, за яким ОСОБА_1 притягається до відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання дитини, працівник поліції обмежився лише зазначенням неповного змісту диспозиції частини 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Серед іншого, суддя виходить з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ від 01.09.2022 не зазначено, від виконання яких саме, передбачених законодавством обов'язків щодо виховання, ухилилася ОСОБА_1 .. Фабула протоколу, що викладена в мотивувальній частині, не в повній мірі відповідає диспозиції інкримінованої статті, яка визначає конкретні порушення, які у протоколі не наведені. Таке формулювання суті адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення, є неконкретним.
За вказаних обставин, суд вважає недоведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у виді невиконання батьківських обов'язків по вихованню своєї дитини.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не знайшла свого підтвердження, оскільки відсутні докази щодо суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи той факт, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе не інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, суддя вважає за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись пунктом 1 статті 247, статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Д.О. Зоріна