Справа № 361/2287/19
Провадження № 1-кп/361/146/23
06.01.23 Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання про обрання запобіжногозаходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111130000910 від 26.05.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111130000910 від 26.05.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
Під час підготовчого судового розгляду прокурором подано клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у звязкуз з тим, що обвинувачений перебував у розшуку і є наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
В засідання клопотання прокурор підтримав, просила задовольнити.
Обвинувачений проти клопотання заперечува, просив обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, оскільки не мав мети ухилятися від суду та порушувати інши покаладені на нього законодавством обов'язки.
Заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з п.5 ч. 2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Суд бере до уваги, що відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Згідно вищезазначених норм національного законодавства та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість передбачуваного злочину; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; репутація, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування чи продовження без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи в розрізі конкретних обставин кримінального провадження є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України , Белевитський проти Росії ).
Тому, зважаючи на вказане та на вимоги ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, повинен створити необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків щодо необхідності довести реальність ризиків, що виправдовують подальше обмеження свободи обвинуваченого, а протилежному випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який, виходячи з сукупності тих ризиків, які були доведені у судовому засіданні.
Суд наголошує на тому, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки залежно від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою При цьому необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, в якій він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти (п. 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі W. проти Швейцарії , від 26.01.1993 р., заява № 14379/88).
З матеріалів кримінального провадження вбачається та в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання, а саме: за адресою місця проживання своїх батьків.
Прокурором не доведено ризик впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків.
Таким чином, постановляючи ухвалу за наслідками розгляду клопотань, суд приходить до висновку, що прокурором не були доведені ризики впливу на свідків та потерпілу та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Наявний ризик переховування від суду не дає підстав для тримання обвинуваченого під вартою.
Таким ризикам може дієво запобігти інший запобіжний захід, який не є виключним за своєю суворістю.
Адекватним та ефективним механізмом у цій справі буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 177, 178, 183, 194, 199, 369 КПК України суд, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 строком на 2 місяці тобто до 06.03.2023 року включно.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого у кримінальному провадженні, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) уникати спілкування зі свідками, потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, обвинуваченому, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ознайомити та вручити під розпис копію ухвали.
Роз'яснити обвинуваченому, що порушення покладених на нього суддею обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Визначити строк дії ухвали судді до 06.03.2023 включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_1