Ухвала
10 січня 2023 року
м. Київ
справа № 932/2081/21
провадження № 61-402cк23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року у складі судді: Кондрашова І. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Биліни Т. І., Петешенкової М. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, про відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (далі - КП «Дніпроводоканал») про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив стягнути з КП «Дніпроводоканал» на свою користь моральну шкоду, заподіяну неправомірною бездіяльністю у розмірі визначеному судом на свій розсуд відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України з урахуванням вимог розумності та справедливості; визнати право ОСОБА_1 на оплату готівкою послуг і оплату їх безпосередньо особисто КП «Дніпроводоканал» через касу підприємства; зобов'язати КП «Дніпроводоканал» повідомити ОСОБА_1 інформацію про те, в якому місці розташована каса, в якій він може сплатити за послуги та в які дні та часи вона працює.
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
04 січня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2021 року справу № 932/2081/21 на підставі статті 19 ЦПК України визнано малозначною.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес для всіх пересічних громадян та має виняткове значення для позивача, оскільки суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, а також суд відмовивши у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права на оплату послуг готівкою, фактично вилучили з статті 99 Конституції України норму про те, що грошовою одиницею України є гривня і таке їх рішення має виняткове значення для позивача та має значний суспільний інтерес, бо ставить під сумнів спроможність гривні бути єдиним законним платіжним засобом. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для позивача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Вказівка в резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, про відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков