Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про залишення позову без руху
"09" січня 2023 р. м ХарківСправа № 922/74/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
Без виклику представників,
розглянувши матеріали
позовної заяви Комунального підприємства" Харківский метрополітен", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Саакян Саркіса Аршавірі, м. Харків
про стягнення 58728,44 грн.
Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Саакян Саркіса Аршавірі, м. Харків (відповідач) про стягнення загальної заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № 836/10/11 від 10.10.2011 у сумі 43 783,83 грн., 1920,35 грн. - 3% річних, 1З024,26 грн. - інфляційних витрат. Крім того, позивач просить покласти судові витрати на відповідача.
Одночасно з позовною заявою позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить відстрочити сплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн за подання позову до ухвалення судового рішення у справі.
В обгрунтування вказаного клопотання позивач посилається зокрема на те, що з самого початку війни виконує функцію подвійного призначення - укриття населення від обстрілів, ракетних та артилерійських бомбардувань, а також з 24.05.2022 здійснює безоплатне перевезення пасажирів лініями метрополітену внаслідок чого не отримує прибуток з 24.02.2022 та не має обігових коштів.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Відповідно до приписів частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 2481,00 грн.
Відтак з врахуванням приписів підпункту 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" належний до сплати судовий збір за подання даної позовної заяви складає 2481,00 грн.
Проте матеріали позовної заяви не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, натомість позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн до ухвалення судового рішення у справі, у зв'язку з відсутністю прибутку у підприємства починаючи з 24.02.2022 та відсутністю обігових коштів, керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Розглянувши подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає про його безпідставність та відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду враховуючи майновий стан сторони за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Правовий висновок щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, згідно з яким Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
При цьому умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 18.05.2020 у справі № 910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.
При цьому, із системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої цієї норми не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Предметом спору, що розглядається у цій справі, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору немає.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Більш того, суд також звертає увагу, що згідно наданої до позовної заяви виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за видами економічної діяльності позивач здійснює не лише пасажирські перевезення, а тому не отримання ним доходу від перевезення пасажирів лініями метрополітену не свідчить про відсутність у підприємства прибутку від здійснення іншої діяльності.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 164, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Комунального підприємства "Харківський метрополітен" залишити без руху.
Встановити Комунальному підприємству "Харківський метрополітен" строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали для надання до суду: докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі в сумі 2481 грн (оригінал квитанції або платіжного доручення).
Роз'яснити позивачу, що якщо заявник усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу підписано 09.01.2023.
Суддя Л.В. Шарко