ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.01.2023Справа № 910/6003/22
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК Трейдінг" (02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 48)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" (03150, м. Київ, вул. В.Антоновича, 51, оф. 1405)
простягнення 1 625 423 грн 86 коп.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача:не з'явились
15.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК Трейдінг" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" про стягнення 1 625 423 грн 86 коп. заборгованості за договором поставки № 180421 від 16.04.2021, в тому числі 1 259 198 грн 43 коп. основної заборгованості, 94 698 грн 62 коп. пені, 188 879 грн 76 коп. штрафу та 82 647 грн 05 коп. інфляційних нарахувань та 3% річних.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеним між сторонами договору поставки № 180421 від 16.04.2021 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у останнього виникла заборгованість у розмірі 1 259 198 грн 43 коп.. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 94 698 грн 62 коп. пені, 188 879 грн 76 коп. штрафу та 82 647 грн 05 коп. інфляційних нарахувань та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/6003/22, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2022.
03.08.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
05.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви до 22.09.2022.
22.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
22.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви до 13.10.2022.
Підготовче засідання, призначене на 13.10.2022, не відбулись, у зв'язку з масованими ракетними обстрілами агресором території України, в тому числі міста Києва.
14.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 підготовче засідання призначено на 31.10.2022.
У підготовчому засіданні 31.10.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.11.2022.
Судове засідання призначене на 17.11.2022 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 судове засідання призначено на 09.01.2023.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
16.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УПК Трейдінг" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір № 180421, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю щебенево-гранітну продукцію відповідно до заявок покупця (далі - продукція або товар), а покупець зобов'язується приймати у власність і оплачувати товар відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 2.2. договору кількість, ціна, асортимент і одиниці вимірювань товару відображаються у відповідних заявках покупця, рахунках і видаткових накладних. Видаткові накладні після підписання їх сторонами набувають юридичну силу специфікацій в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 3.1.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю разом з товаром всі необхідні і належним чином оформлені документи на товар, в тому числі підтверджуючі якість товару.
Пунктом 3.2.1 договору на покупця покладено обов'язок оплачувати вартість товару відповідно до умов цього Договору.
За умовами пунктів 4.1, 4.2 договору ціна продукції - договірна, узгоджується сторонами у специфікаціях та/або в рахунку-фактурі на кожну замовлену партію. Загальна сума договору сторонами не обмежується і відповідатиме сумі всіх оплачених рахунків та відповідно підписаних сторонами видаткових накладних протягом всього терміну дії цього договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
У пунктах 5.2, 5.3 договору сторони передбачили, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом передоплати 100 % від вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника. У разі постійних поставок товару при попередній домовленості сторін також передбачається можливість здійснення оплати покупцем на умовах відстрочення платежу до 3-х (трьох) календарних днів з моменту отримання видаткової накладної (залізничної накладної).
За змістом пункту 7.2 договору право власності на товар переходить з моменту передачі товару постачальником покупцеві, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними/залізничними накладними/товарно-транспортними накладними) та оплатою за ними.
У пункті 10.1 договору сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. У разі, якщо після закінчення строку дії договору сторони продовжують виконувати його умови - договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору № 180421 від 16.04.2021 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 1 383 348 грн 26 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними від 18.04.2021 № 361 на суму 193 642 грн 36 коп., від 24.04.2021 № 403 на суму 692 646 грн 82 коп., від 12.05.2021 № 462 на суму 459 036 грн 48 коп., від 19.05.2021 № 559 на суму 38 022 грн 60 коп., та надано покупцю послуги з вантажно-наванжувальних робіт та адресної доставки вантажу на загальну суму 125 850 грн 17 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами надання послуг від 12.05.2021 № 485 та від 19.05.2021 № 560, копії яких наявні в матеріалах справи.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору № 180421 від 16.04.2021 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару на наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 259 198 грн 43 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати товару на суму 1 259 198 грн 43 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу щодо сплати заборгованості в сумі 1 259 198 грн 43 коп. № 14/21 від 13.12.2021. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором № 180421 від 16.04.2021, та факту наявності заборгованості у розмірі 1 259 198 грн 43 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 94 698 грн 62 коп. та 3 % річних в розмірі 15 834 грн 85 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 04.09.2021 по 23.02.2022, а також інфляційні в втрати в розмірі 66 812 грн 20 грн., нараховані за період з жовтня по лютий 2022 року, 188 879 грн 76 коп. штрафу.
Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, що у випадку прострочення платежів (у разі оплати товару на умовах відстрочки), що передбачені цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.
У випадку, якщо постачальник надіслав покупцеві лист претензію, вимогу про оплату по заборгованості за відвантажений товар, і покупець не здійснив оплату протягом семи календарних днів з моменту отримання такої претензії, постачальник вправі стягнути додатково штраф з покупця у розмірі 15 % від суми заборгованості (пункт 8.3 договору).
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пунктів 8.2 та 8.3. договору.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу, пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір інфляційних втрат та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 94 698 грн 62 коп. та 3 % річних в розмірі 15 834 грн 85 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 04.09.2021 по 23.02.2022, інфляційних втрат в розмірі 66 812 грн 20 грн., нарахованих за період з жовтня по лютий 2022 року, а також 188 879 грн 76 коп. штрафу підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю "Кові Груп" (03150, місто Київ, вулиця Володимира Антоновича, будинок 51, офіс 1405, ідентифікаційний код 42122002) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю "УПК Трейдінг" (02160, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 48, ідентифікаційний код 41435079) заборгованість в розмірі 1 259 198 (один мільйон двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто вісім) грн 43 коп., пеню в розмірі 94 698 (дев'яносто чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн 62 коп., 3 % річних в розмірі 15 834 (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 85 коп., інфляційні втрати в розмірі 66 812 (шістдесят шість тисяч вісімсот дванадцять) грн 20 грн., штраф в розмірі 188 879 (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн 76 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 381 (двадцять чотири тисячі триста вісімдесят одна) грн 31 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 12.01.2013
Суддя Н.Плотницька