ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.01.2023Справа № 910/6111/22
За позовомФізичної особи-підприємця Маркелової Інни Вікторівни
доКомунального підприємства "Київпастранс"
простягнення 322 754,28 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Фізична особа-підприємець Маркелова Інна Вікторівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення заборгованості за договором № 52.21-259 від 12.10.2021 в розмірі 302 685,80 грн та пені в розмірі 20 068,48 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/6111/22, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду про відкриття була надіслана на електронні адреси сторін, оскільки на час здійснення відправки було відсутнє фінансування для здійснення поштових відправлень.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12.10.2021 між Комунальним підприємством "Київпастранс" (як покупцем) та Фізичною особою-підприємцем Маркеловою Інною Вікторівною (як постачальником) було укладено договір № 52.21-259 за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю запасні частини до системи опалення трамвайних вагонів, код 34630000-2 за ДК 021:2015 "Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху", далі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3.1. договору, сума цього договору (ціна) визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 3 672 928,00 грн без ПДВ.
У розділі 4 договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.
Відповідно до п.п. 5.1.-5.6. договору, строк поставки товару: протягом строку дії договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП "Київпастранс", перелік яких зазначається у Додатку № 4 до цього договору. При цьому, транспортування товару проводиться за кошти постачальника, і вартість такої доставки входить в ціну договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації (Додаток № 1 до договору) виходячи з їх виробничої необхідності. Письмова заявка направляється покупцем на поштову адресу постачальника: 63736, Харківська обл., м. Куп'янськ, смт. Ківшарівка, 50, кв. 18 та/або на електронну адресу постачальника: ІНФОРМАЦІЯ_1. Поставка партії товару здійснюється не пізніше 10 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки. Порядок приймання-передачі товару наведений у Додатку № 3, що є невід'ємною частиною договору. Асортимент товару, який поставляється за цим договором, повинен відповідати технічній специфікації товару згідно з Додатком № 2, що є невід'ємною частиною цього договору та вибирається покупцем, виходячи із виробничих потреб в межах наданої специфікації.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що ФОП Маркелова І.В. виконала свої зобов'язання з поставки в повному обсязі, однак відповідач умов договору не дотримався та оплату не провів.
Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві доводів не спростував.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 52.21-259 від 12.10.2021, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що між сторонами було підписано Специфікацію № 1 до договору на поставку товару загальною вартістю 3 672 928,00 грн без ПДВ.
На користь відповідача було поставлено товар на загальну суму 302 685,80 грн відповідно до видаткової накладної № 55 від 24.11.2021, яка містить підписи та печатки сторін.
Крім того, на підтвердження своїх доводів позивачем долучено до справи Акт звірки розрахунків за період 01.11.2021-18.052022 за договором № 52.21-259 від 12.10.2021.
Суд наголошує, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо (зокрема не може засвідчувати факт належного, або неналежного виконання зобов'язань з поставки товару), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Таким чином, акти звірки є суто бухгалтерськими документами за якими бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Надані позивачем первинні документи підтверджують факт поставки та прийняття товару відповідачем.
Наявність обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 302 685,80 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати товару на вказану суму, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 20 068,48 грн пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем відповідно до умов договору та з урахуванням положень чинного законодавства України. Позивачем також вірно були визначені періоди нарахування пені.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 068, 48 грн пені за вказані позивачем періоди підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов'язань за договором поставки.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Маркелової Інни Вікторівни задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; код ЄДРПОУ 31725604) на користь Фізичної особи-підприємця Маркелової Інни Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 302 685,80 грн, пеню в розмірі 20 068,48 грн та судовий збір в розмірі 4 841,32 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2023 року.
Суддя Ю.О.Підченко