вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.01.2023м. ДніпроСправа № 904/4266/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Яланський О.А.;
від відповідача: Киричок І.М.,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/4266/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"
до Державної податкової служби України в особі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державної податкової служби України в особі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про стягнення 60.673,16 грн, з яких 58.484,40 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 1.089,57 грн пені, 163,44 грн трьох процентів річних, 935,75 грн інфляційних втрат.
Фактичною підставою позовних вимог визначено договір № 521000057938 від 19.04.2021 про постачання (закупівлю) електричної енергії.
Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4266/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2022.
Ухвалою від 18.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через відділ документального забезпечення 12.12.2022 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Через відділ документального забезпечення 14.12.2022 від відповідача надійшла заява проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
Через відділ документального забезпечення 19.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 19.12.2022 розгляд заяви відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження суд відкладено, учасників справи повідомлено, що судове засідання відбудеться 11.01.2023.
Ухвалою від 11.01.2023 у задоволенні заяви відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження відмовлено.
В судовому засіданні 11.01.2023 представник позивача надав усні пояснення, відповів на питання суду, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому є правомірним також і нарахування на суму заборгованості пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач у відзиві на позов наголошує на тому, що є бюджетною установою і несплата заборгованості за спожиту електричну енергію відбулася з незалежних від боржника причин та без вини відповідача, а тому нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат відповідач вважає безпідставним.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; виконання договору; оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії; наявності/відсутності заборгованості за договором; правомірності нарахування штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що Постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із Законом та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, (далі - ПРРЕЕ) - постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.
Відповідно до пункту 1.2.7 ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Так, 19.04.2021 між позивачем (далі - позивач, постачальник) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений договір № 521000057938 про постачання (закупівлю) електричної енергії (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Найменування товару: Електрична енергія (м. Дніпро, м. Кривий Ріг) (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п. 1.2 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 2,94325грн (без ПДВ).
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.
Ціна електричної енергії, відповідно до п. 4.2 договору, має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором.
У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг), можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.
Вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3 цього договору, та становить: 728.345,47 грн, крім того ПДВ 145.669,09 грн, всього з ПДВ - 874.014,56 грн, у тому числі: загальний фонд 874.014,56 грн, враховуючи ПДВ 145.669,09 грн (п. 4.2 договору).
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.04.2021 (п. 12.1 договору).
Позивач виставив відповідачу рахунок № 250000539633 від 13.01.2022 на суму 58.484,40 грн (арк. 32, том 1).
Оскільки відповідач рахунок № 250000539633 від 13.01.2022 не оплатив, позивач нарахував до стягнення з відповідача:
пеню за період прострочення з 21.01.2022 до 23.02.2022 на суму 1.089,57 грн;
три проценти річних за період прострочення з 21.01.2022 до 23.02.2022 на суму 58.484,40 грн;
інфляційні втрати за лютий 2022 року на суму 935,75 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 58.484,40 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 1.089,57 грн пені, 163,44 грн трьох процентів річних, 935,75 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 ЦК України та § 3 глави 30 ГК України.
Відповідно до пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з пунктом 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Таким чином, згідно з пунктами 4.3, 4.13, підпункту 30 пункту 5.1.2. ПРРЕЕ обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно з пунктом 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, виконує відповідний оператор систем розподілу.
У грудні 2021 року споживач спожив електричну енергію на суму 169.458,48 грн, що визнається відповідачем у відзиві, підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема актами прийому передачі, рахунками тощо, однак всупереч умовам Договору допустив порушення з оплати використаної електричної енергії.
Позивач з метою підтвердження спожитих відповідачем обсягів електричної енергії направив лист оператору системи розподілу - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з проханням перевірити та підтвердити спожиті у грудні 2021 року обсяги електричної енергії. Відтак, постачальником було отримано довідку про обсяги розподіленої електричної енергії по ЕІС-кодам точок комерційного обліку об'єктів споживача (т. 1 а.с. 29).
Таким чином постачальник належним чином виконав свої зобов'язання за договором, зокрема протягом грудня 2021 року поставив електричну енергію в об'ємах 30699 кВт-год на суму 169.458,48 грн з ПДВ.
13.01.2022 постачальник видав Рахунок про сплату заборгованості за грудень 2021 р № 250000539633. Термін сплати рахунку встановлено до 20 січня 2022 року.
За споживання електричної енергії за період грудня 2021 року відповідач сплатив 110.974,08 грн.
Таким чином, розрахунок заборгованості за постачання електричної енергії за період грудня 2021 року складає: 169.458,48 грн (борг за грудень 2021 року) - 110.974,08 грн (оплата за грудень 2021 року) = 58 484,40 грн.
З метою досудового врегулювання погашення виниклої заборгованості споживачу у січні 2022 року була направлена вимога про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію та повторно направлений рахунок, однак сума боргу станом на час вирішення спору не сплачена.
У відзиві на позов відповідач зазначив таке.
«Між ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» та Східним міжрегіональним управлінням ДПС було складено Акт № 521000057938-1 від 22.12.2021 прийому-передачі електричної енергії за грудень 2021 року. Згідно вказаного Акту сторони узгодили обсяг та суму нарахувань за спожиту електроенергію. Згідно платіжного доручення № 1085 Східним міжрегіональним управлінням сплачено 110.974,08 грн за спожиту електричну енергію в грудні 2021 року. Але за результатами остаточного розрахунку, який відбувається після внесення показань приладів обліку станом на 1-ше число місяця, виникла заборгованість, що перевищила загальну суму договору. При цьому, 03.02.2022 Східним міжрегіональним управлінням ДПС отримано вимогу №6568/DNMP від 27.01.2022 (вхідний №688/6 від 03.02.2022 Східного МУ ДПС по роботі з ВПП) про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію у грудні 2021 року. Враховуючи, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, з урахуванням статті 23 Бюджетного кодексу, у Східного міжрегіонального управління була відсутня можливість сплати заборгованості що виникла за результатами розрахунків за грудень 2021 року в сумі 58.484,40 грн.
Несплата заборгованості за спожиту електричну енергію відбулась з незалежних від боржника причин без наявності його вини. Тому нарахування пені у розмірі 1 089,57 грн., інфляційних збитків у сумі 935,75 грн. та 163,44 грн. - 3% річних вважаємо безпідставними».
З урахуванням наведеного відповідач у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» до ДПС України в особі Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" пені у розмірі 1.089,57 грн., інфляційних збитків у сумі 935,75 грн. та 163,44 грн. - 3% річних повністю.
При цьому відповідач фактично не заперечує правомірності нарахування йому спірної основної заборгованості, а лише наголошує на тому, що є бюджетною установою і несплата заборгованості за спожиту електричну енергію відбулася з незалежних від боржника причин та без вини відповідача, а тому нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат відповідач вважає безпідставним.
В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Споживач обрав та підписав комерційну пропозицію «Тендерна-П», яка є додатком № 2 до договору (далі - комерційна пропозиція).
У п. 4.2 комерційної пропозиції визначено порядок здійснення платежів: оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після розрахункового періоду.
В той же час рахунок №250000539633 від 13.01.2022 (арк. 32, том 1) містить інформацію, що кінцева дата сплати рахунку 20.01.2022.
Отже, строк оплати за електричну енергію поставлену у грудні 2021 року є таким, що настав.
Доказів оплати електричної енергії в сумі 58.484,40 грн відповідач не надав.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 58.484,40 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Як зазначалось вище, у відзиві на позов відповідач фактично не заперечує правомірності нарахування йому спірної основної заборгованості, а лише наголошує на тому, що є бюджетною установою і несплата заборгованості за спожиту електричну енергію відбулася з незалежних від боржника причин та без вини відповідача, а тому нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат відповідач вважає безпідставним.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що у грудні 2021 року відповідач спожив 20.000 кВт*г, а не 30.699 кВт*г, як вказав позивач. Однак відповідач не пояснив суду, чому в силу приписів п. 4.9 договору останній /відповідач/ не ініціював звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії у грудні 2021, в той час як спір по суті вирішується у 2023 році. Водночас, довідкою про обсяги розподіленої електричної енергії по ЕІС-кодам точок комерційного обліку об'єктів споживача підтверджується, що протягом грудня 2021 року позивач поставив відповідачу електричну енергію в об'ємах 30699 кВт-год на суму 169.458,48 грн з ПДВ.
Беручи до уваги наведене, суд відхиляє зазначені посилання представника відповідача, виходячи також із того, що відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розмір пені за порушення строку оплати визначений у розділі 7 комерційної пропозиції.
Так, п. 7.1 комерційної пропозиції визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню через порушення зобов'язань з оплати електричної енергії отриманої у грудні 2021 року за період прострочення з 21.01.2022 до 23.02.2022 на суму 1.089,57 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних три проценти річних за період прострочення з 21.01.2022 до 23.02.2022 на суму 58.484,40 грн та інфляційні втрати за лютий 2022 року на суму 935,75 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунки здійснені позивачем та визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що не порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, вищезазначені норми права прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За змістом частини 2 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (Україна, 04053, місто Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8; ідентифікаційний код 43005393) в особі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 57; ідентифікаційний код 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (49044, місто Дніпро, вулиця Моссаковського Володимира, будинок 7; ідентифікаційний код 42082379) 58.484,40 грн (п'ятдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири грн 40 к.) заборгованості за спожиту електроенергію, 1.089,57 грн (одну тисячу вісімдесят дев'ять грн 57 к.) пені, 163,44 грн (сто шістдесят три грн 44 к.) трьох процентів річних, 935,75 грн (дев'ятсот тридцять п'ять грн 75 к.) інфляційних втрат, 2.481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 11.01.2023.
Суддя С.А. Дупляк