пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 січня 2023 року Справа № 906/1207/22
за позовом: Державного підприємства «Грозинське», с. Грозине, Коростенський р-н., Житомирська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка», м. Луцьк
про визнання недійсним договору поставки
Cуддя Кравчук А.М.
встановив: 15.12.2022 Державне підприємство "Грозинське" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про визнання недійсним договору поставки майбутнього врожаю 2021 року, укладеного 20.07.2021 між ТОВ "Агротехніка" та ДП "Грозинське".
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву №96 від 05.12.2022 про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022 позовні матеріали Державного підприємства "Грозинське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про визнання недійсним договору поставки майбутнього врожаю 2021 року від 20.07.2021 та заяву №96 від 05.12.2022 про забезпечення позову передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 справу №906/1207/22 розподілено судді Кравчук А.М.
У заяві від 05.12.2022 №96 ДП «Грозинське» просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Агротехніка» звертатися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису за товарною аграрною розпискою, виданою ДП «Грозинське» 20.07.2021 у забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки ДП «Грозинське» 20.07.2021 та зареєстрованої у реєстрі аграрних розписок за №7543; заборонити особам, уповноваженим вчиняти нотаріальні дії, вчинення виконавчого напису за товарною аграрною розпискою, виданою ДП «Грозинське» 20.07.2021 у забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки ДП «Грозинське» 20.07.2021 та зареєстрованої у реєстрі аграрних розписок за №7543.
Заява обґрунтована тим, що договір поставки майбутнього врожаю 2021 року, укладений 20.07.2021 між ТОВ «Агротехніка» та ДП «Грозинське», на підставі якого видано аграрну розписку, є значним господарським зобов'язанням (правочином), вчиненим з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством і може бути визнаний судом недійсним. Вчинення виконавчого напису та подальше виконавче провадження до вирішення судом спору про визнання договору поставки недійсним може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №910/23741/17 від 04.06.2018, №910/23488/17 від 25.05.2018.
У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/2277/19 від 14.05.2020.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обставини позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Оскільки заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспореного права в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову.
Судом встановлено, що 20.07.2021 між ТОВ «Агротехніка» та ДП «Грозинське» укладено договір поставки майбутнього врожаю 2021 року від 20.07.2021 (а.с. 55-59).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про аграрні розписки» аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов'язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.
Згідно ст.3 Закону України «Про аграрні розписки» товарна аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов'язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про аграрні розписки» наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою. У разі невиконання боржником за аграрною розпискою зобов'язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор за аграрною розпискою має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого орган або особа, що здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів протягом семи днів забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета застави аграрної розписки.
20.07.2021 ДП «Грозинське» видано товарну розписку щодо зобов'язання здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, а саме: кукурудзи в кількості 2400 тонн у строк до 15.11.2021, яка зареєстрована в реєстрі аграрних розписок за №7543 (а.с. 15-22).
У позовній заяві від 05.12.2022 №97 ДП «Грозинське» просить визнати недійсним договір поставки від 20.07.2021.
Господарський суд при розгляді заяви про забезпечення позову з'ясовує питання щодо наявності/відсутності підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
На думку суду, заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник, не можна вважати співрозмірними та адекватними із позовними вимогами, оскільки стосуються іншого зобов'язання, що виникло між сторонами, вимагає іншого способу захисту, тобто вони не відповідають одне одному, а тому є неспівмірними.
Сучасна судова практика виходить з того, що заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа № 826/10936/18).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ДП «Грозинське» не містить будь яких обґрунтованих доводів щодо реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Суд вважає, що заявник в повній мірі, в разі задоволення позову, зможе захистити (поновити) порушені чи оспорювані права або інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд не вбачає передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на те, що невжиття вказаних позивачем заходів забезпечення призведе до необхідності знову звертатися до суду за захистом своїх порушених прав і законних інтересів з метою скасування наслідків відповідних дій нотаріуса та виконавця, є лише припущенням заявника без відповідного доказового обґрунтування.
При цьому судом враховано наявність в Господарському суді Житомирської області справи №906/400/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Державного підприємства "Грозинське", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтол" про стягнення 8 276 720,00 грн. за договором поставки від 20.07.2021.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16, пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Суд відхиляє посилання заявника на постанови Верховного Суду №910/14116/20 від 19.02.2021, №910/1915/18 від 14.08.2018, №910/6825/20 від 09.07.2021, оскільки вказані спори заявлені щодо захисту порушеного інтелектуального права, не є аналогічними даному спору щодо визнання недійсним договору поставки.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Одночасно господарський суд звертає увагу на те, що заява про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.
Господарський суд, керуючись ст. 73, 80, 136, 137, 234-235 ГПК України,
У задоволенні заяви Державного підприємства «Грозинське» від 05.12.2022 №96 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала підписана 11.01.2022.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук