11.01.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1524/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.,
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2021р. у справі №908/1524/21
за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут", м.Запоріжжя
про стягнення 575799 грн. 57 коп.
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.10.2021р. у справі №908/1524/21 (суддя - Дроздова С.С., м. Запоріжжя) позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено частково. Закрито провадження у справі у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" 447135 грн. 42 коп. основного боргу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27519 грн. 25 коп. 3% річних, 24696 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 76448 грн. 10 коп. пені, 1929 грн. 96 коп. судового збору.
Рішення мотивовано тим, що у зв'язку з оплатою відповідачем основної заборгованості за послуги, надані згідно з договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000225/П015 від 01.07.2015р. у період березень-квітень 2019р., наявні підстави для закриття провадження у справі у відповідній частині в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача пені у вказаному вище розмірі, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором у зв'язку з порушенням строку оплати наданих послуг, а також з обґрунтованості вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України.
Також, суд зазначив про безпідставність посилань відповідача на постанови Верховного Суду від 16.07.2020р. у справі №920/206/19 та від 23.07.2020р. у справі №920/180/19 з огляду на те, що правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин, що є предметом дослідження у справі №908/1524/21.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2021р. у справі №908/1524/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- позивач у розумінні чинного законодавства України є перевізником, оскільки укладеному між сторонами у даній справі договору притаманні, у тому числі, риси договору перевезення, з цих підстав до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ч. 5 ст. 315 ГК України, згідно з якими для пред'явлення перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувачів позовів встановлюється шестимісячний строк;
- у даній справі позивач звернувся з позовом про стягнення основної заборгованості у розмірі 447135,42грн за послуги, надані у період з березня по квітень 2019 року поза межами строку позовної давності, оскільки строк позовної давності для такого звернення настав з 20.10.2019р. по 20.11.2019р., що є підставою для відмови у позові відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України;
- враховуючи, що інфляційні, річні та пеня залежать від основного зобов'язання і поділяють його долю, тому до вимог про стягнення таких сум, нарахованих на основну заборгованість, слід також застосувати спеціальний строк позовної давності;
- виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу;
- переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку позовної давності тобто до 20.10.2019р. та 20.11.2019р.
У своїх поясненнях відповідач додатково звернув увагу на те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 5 ст. 315 ГК України про застосування спеціального строку позовної давності, оскільки на сьогодні сформована стала судова практика з відповідного питання, а також вказав на те, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла й до додаткових вимог, якими є пеня, інфляційні втрати та три процента річних.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що укладений сторонами договір є за своєю правовою природою договором про надання послуг, що випливає з тексту останнього та про що свідчать обставини справи, а не договором перевезення як зазначає відповідач. Так, зокрема: під час укладення спірного договору сторонами не складалися будь-які перевізні документи; діяльність АТ "Укртрансгаз" жодним чином не регламентується транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень; природний газ, що транспортується магістральними газопроводами не є видобувальною сировиною, корисною копалиною; природний газ не є вантажем, чи продукцією виробничо-технічного призначення, а тому не може бути об'єктом перевезення у розумінні ст. ст. 306, 307 ГК України. Питання правової природи договору на транспортування природного газу, в такій самій редакції як і спірний договір у даній справі, вже було предметом дослідження судами у справі №910/3487/17. Крім того, у відзиві йдеться про те, що відповідачем здійснено оплату заборгованості за надані послуги згідно з договором, а отже ним визнано факт надання йому саме послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Крім того, у письмових поясненнях позивач вказав, що посилання відповідача що спірний договір має риси договору перевезення є безпідставними і необґрунтованими, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи. Практика судів, на яку посилається відповідач стосувалася умов договорів на транспортування природного газу в редакції інших років та не може бути застосована до договору у редакції 2015 року, який має місце у даній справі.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №908/1524/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) - Подобєд І.М., судді - Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2021р. у справі №908/1524/21; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.01.2022р. о 16:30 год.
За розпорядженням керівника апарату суду від 18.01.2022р., у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді - члена колегії Кощеєва І.М., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №908/1524/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2022р. означеним складом суду прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2021р. у справі №908/1524/21 до свого провадження.
У судовому засіданні 18.01.2022р. оголошено перерву до 15.03.2022р.
За розпорядженням керівника апарату суду від 14.03.2022р., у зв'язку з припиненням повноважень судді Подобєда І.М., відповідно до ст. 123 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №908/1524/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2022р. визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.
Ухвалою від 13.07.2022р. зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2021р. до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №921/184/21.
29.11.2022р. ухвалою апеляційного суду у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження за апеляційною скаргою, провадження поновлено та розгляд справи призначено у судове засідання на 11.01.2023р.
11.01.2023р. до початку судового засідання відповідач надіслав на електронну адресу суду клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору. При цьому він послався на те, що Законом України №1639-ІХ від 14.07.2021р. "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" передбачено списання штрафних санкцій, які є предметом спору у справі №908/1524/21.
Відповідач зазначив, що 06 вересня 2022 року постановою НКРЕ КП №1084 ТОВ "Запоріжгаз збут" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Разом із тим, до поданого клопотання не було надано доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та доказів врегулювання з позивачем питань, пов'язаних із списанням штрафних санкцій.
За наведених умов, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Представники сторін у судовому засіданні 11.01.2023р. надали пояснення у справі.
У судовому засіданні 11.01.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - газотранспортним підприємством) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (далі - замовником) укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000225/П015, відповідно до п. 1.1 якого газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору послуги з транспортування природного газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Згідно з п. 3.2. договору газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірника акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.
Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п. 3.4. Договору).
У п. 5.4. договору сторони узгодили, що вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за послуги згідно з умовами договору (п. 6.3.2. договору).
Згідно з п. 6.3.4 договору замовник зобов'язується у випадку розірвання договору провести звірку взаєморозрахунків та оплатити газотранспортному підприємству вартість фактично отриманих ним послуг в повному обсязі.
Відповідно до п. п. 7.1, 7.3 договору газотранспортне підприємство та замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством України.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 11.1. передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно з п.11.2. договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.
10.12.2019р. між сторонами було укладено Угоду про розірвання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000225/11015 від 01.07.2015р., згідно з якою з 01.05.2019р. зобов'язання сторін, що виникають із договору, припиняються, окрім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії договору і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині.
На виконання умов договору позивач, у період з січня 2018 року по квітень 2019 року надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 4935653,66 грн., що підтверджується актами №01-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами: від 31.01.2018р. на суму 605438,99 грн.; від 28.02.2018р. на суму 593893,42 грн.; від 31.03.2018р. на суму 248719,25 грн.; від 30.04.2018р. на суму 500979,20 грн.; від 31.05.2018р. на суму 122246,78 грн.; від 30.06.2018р. на суму 123393,14 грн.; від 31.07.2018р. на суму 122323,38 грн.; від 31.08.2018р. на суму 119693,08 грн.; від 30.09.2018р. на суму 120882,26 грн.; від 31.10.2018р. на суму 139525,94 грн.; від 30.11.2018р. на суму 351717,24 грн.; від 31.12.2018р. на суму 472872,84 грн.; від 31.01.2019р. на суму 523053,96 грн.; від 28.02.2019р. на суму 443778,76 грн.; від 31.03.2019р. на суму 299074,25 грн.; від 30.04.2019р. на суму 148061,17 грн.
Акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період з січня 2018 року по січень 2019 року підписані сторонами без зауважень.
Акти наданих послуг за період лютий - квітень 2019 року, були направлені відповідачеві, але не підписані останнім і повернуті на адресу позивача. Послуги , надані у період березень - квітень 2019 року відповідачем не оплачені.
Послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами надані у період з січня 2018 року по лютий 2019 року оплачені відповідачем частково з порушенням строку такої оплати - в розмірі 4488518,24 грн.
На час звернення позивача з позовом заборгованість з оплати цих послуг за період березень - квітень 2019 року склала 447135,42 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, яке полягало у порушенні строків оплати наданих послуг, позивачем нараховано пеню у розмірі 76448,10 грн., а також три процента річних у розмірі 27519,25 грн. та інфляційні втрати у сумі 24696,79 грн. за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України.
Несплата відповідачем вказаних сум боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 ч. 2 цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як договори, так і інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а згідно ч. 2 ст. 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ст. 599 цього Кодексу зобов'язання припиняється виконанням проведеним належними чином.
Відповідно до ст. 610 Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором №1506000225/П015 від 01.07.2015р. в частині своєчасної оплати наданих за цим договором послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача 76448,10 грн. 00 коп. пені за прострочення зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно з вказаним договором, 3% річних від простроченої суми у розмірі 27519 грн. та інфляційних втрат в сумі 24696,79 грн.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, при цьому у даній справі, згідно з апеляційною скаргою, відсутні заперечення скаржника щодо розміру нарахованих позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Одночасно, матеріали справи свідчать про те, що 20.09.2021р. відповідач надіслав до суду заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку зі сплатою основного боргу, до якої як доказ оплати ним заборгованості у сумі 447135,42 грн. за надані у період березень-квітень 2019р. послуги згідно з договором №1506000225/П015 від 01.07.2015р. надано платіжне доручення №346 від 30.08.2021р.
Факт оплати відповідачем боргу у вказаній вище сумі було підтверджено позивачем.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 447135,42 грн.
Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до того, що позивач звернувся з позовом у даній справі поза межами строку позовної давності.
Апелянт стверджує, що укладений між сторонами договір має риси договору перевезення, і у такому випадку для пред'явлення позову законодавством України встановлено шестимісячний строк, між тим, позивач звернувся з позовом про стягнення основної заборгованості у розмірі 447135,42 грн. поза межами такого строку.
Колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими оскільки вони свідчать про невірне тлумачення скаржником норм права.
Так, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 32 Закону "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу (абз. 2 ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону).
Кодекс ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (п. 5 гл. 1 розд. I Кодексу ГТС, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Натомість відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Закон "При ринок природного газу" та Кодекс газотранспортної системи визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.
Кодекс ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування (абз. 1 п. 1 гл. 1 розд. VIII).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Норми Цивільного та Господарського кодексів України можуть застосовуватися до договору транспортування газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу.
Договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені ст. 901 ЦК України та спеціальним законодавством: Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, Типовим договором.
Таким чином, укладений сторонами договір (який є договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору) за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм гл. 63 ЦК України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022р. у справі №921/184/21.
Отже, доводи скаржника щодо віднесення укладеного сторонами у даній справі договору до договорів перевезення вантажів є помилковими.
Щодо застосування у даній справі позовної давності то, як зазначено вище, договір транспортування природного газу за своєю правовою природою не є договором перевезення вантажу, натомість фактично є договором надання послуг.
Чинне законодавство не встановлює спеціальних правил перебігу позовної давності для договорів надання послуг та, зокрема, для договорів транспортування природного газу. Також відповідні спеціальні правила не визначені і укладеним сторонами договором. Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила перебігу позовної давності, визначені гл. 19 ЦК України.
Викладене кореспондується з висновками, зробленими Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постановах від 31.08.2022р. у справі №909/537/21 та від 26.09.2022р. у справі №906/527/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з абз. 1, 2 ч. 5 ст. 261 цього Кодексу за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
У цій справі предметом розгляду є стягнення заборгованості за послуги транспортування природного газу за період березень - квітень 2019 року, тобто позовна давність для таких вимог спливає у 2022 році, а тому враховуючи звернення АТ "Укртрансгаз" з позовом у травні 2021 року, позовна давність товариством пропущена не була.
Посилання скаржника на сталу практику судів у аналогічних відносинах не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки правовідносини у наведеній ним практиці, не є подібними до правовідносин, що склалися у даній справі та відрізняються як за нормативно-правовим регулюванням так і за фактичними обставинами справи, при цьому, як вже зазначалося вище, існують актуальні на теперішній час висновки Верховного Суду з відповідних питань.
Крім того, як було правильно зазначено місцевим господарським судом, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначені вище зміни до ЦКУ набрали чинності 02.04.2020р.
Початок карантину, у зв'язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби, на території України датується 12.03.2020р., що вбачається з постанови КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом №211 від 11.03.2020р.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність щодо застосування неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю у один рік (якщо її збільшення не відбулось за домовленістю).
Оскільки сума пені нарахована позивачем за березень 2019 року з 22.04.2019р., а за квітень 2019 року з 21.05.2019р., строк позовної давності за такими вимогами не вважається пропущеним та продовжується на строк дії карантину, який на даний час не припинив свою дію.
Решта доводів апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2021р. у справі №908/1524/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.01.2023р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков