Справа №591/5948/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/710/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Розбій
11 січня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 09 грудня 2022 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
В провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без визначення застави, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 грудня 2022 року клопотання прокурора було задоволено і до обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 06 лютого 2023 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що прокурором було доведено, ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, з застосуванням насильства, маючи раніше погашену судимість, не мас офіційних постійних джерел доходів, як і офіційних сталих власних міцних соціальних зв'язків, шо в сукупності з тяжкістю покарання, яке йому загрожує, говорить про наявність ризиків ухилення від суду, можливості впливу на учасників провадження, про яких обізнаний, та стосовно можливості продовження неправомірних дій, а також доводить неможливістьзастосування більш м'яких заходів. На підтвердження наведеної позиції говорить і характер обвинувачення, а також те, що особа обвинувачується у вчиненні дій в період воєнного стану в області, яка межує з країною-агресором, шо збільшує заявлені ризики та переважає над доводами сторони захисту в контексті їх заперечень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, котрою змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня. Також, захисник просить встановити для обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- заборонити залишати у нічний час з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
- утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у кримінальному провадженні.
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
Свої вимоги захисник ОСОБА_7 обґрунтовував наступним.
Ознайомившись з ухвалою суду від 09.12.2022р., повністю з нею не погоджується, вважає її незаконною та необгрунтованою, такою, що підлягає скасуванню через допущені судом порушення норм кримінального процесуального законодавства при постановленні ухвали. Судом допущена неповнота судового розгляду.
Так, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність у підозрюваного постійних джерел доходів, як і відсутності сталих соціальних зв'язків з огляду на наступне.
Під час розгляду клопотання стороною захисту зверталася увага суду, що обвинувачений має стабільний дохід, хоча працює не офіційно підсобником на будівництві, також, що в місті Суми мешкає його мати та рідна сестра, що свідчить про наявність сталих соціальних зв'язків.
ОСОБА_8 після повідомлення про підозру було допитано, показання ним надавалися в т.ч і пояснення суду під час судового засідання 09 грудня 2022 року.
В матеріалах кримінального провадження не мається будь-яких офіційних даних для підстав обгрунтовано припускати можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування або суду, впливати на учасників кримінального провадження, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судом не враховано те, що обвинувачений ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має громадянство України, має місце реєстрації та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також в судовому засіданні був щирими та надавав пояснення суду.
Вказує, що при вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою повинні бути надані додаткові вагомі докази того, що є наявна доцільність продовження такого строку і що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані. Обов'язок доказування вагомості застосування такого виняткового запобіжного заходу покладається на сторону обвинувачення.
Апелянт зазначає, що жодного доказу, який би свідчив про дійсне існування зазначених у клопотанні прокурора ризиків у органів досудового розслідування не має.
Таким чином характеризуючи особу та з урахуванням його соціальних зв'язків недоцільно говорити про те, що ОСОБА_8 може «переховуватись від правосуддя або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується».
Враховуючи, що ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має громадянство України, має постійне місце реєстрації та проживання, не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вважаємо, що запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою допустимо та доцільно змінити на домашній арешт в нічний час доби, з урахуванням принципів, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та вищенаведеної практики Європейського суду з прав людини, норми яких у даному випадку привалюють над вимогами внутрішнього законодавства, оскільки ризики, які передбачені статтею 177 КПК України на даний момент взагалі відсутні, а одна тільки тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого висунуто обвинувачення ОСОБА_8 не є визначальним фактором і безумовною обставиною застосування даного запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_8 , про призначення кримінального провадження до апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про участь в судовому засіданні від нього не надходило, тому відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги захисника проведено без участі обвинуваченого.
Тому, заслухавши суддю - доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7 , на підтримку поданої ним апеляційної скарги, думку прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги - заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як вбачається зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про те, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впдивати на учасників провадження, про яких обізнаний, та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
З врахуванням вищезазначеного, на спростування доводів апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та дійшов обґрунтованого висновку, що більш м'які запобіжні заходи, не будуть достатніми для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора та не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 .
Колегія суддів не погоджується з апеляційними доводами апелянта відносно того, що в оскаржуваній ухвалі не наведено обґрунтування наявних ризиків, які визначені в ч.1 ст.177 КПК України, оскільки такі доводи спростовуються змістом клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з якого вбачається, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України були належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку усім обставинам провадження та прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, яким доведена неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу та доцільність обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим ухвалу суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 177, 182, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 09 грудня 2022 року, якою до обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 лютого 2023 року включно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4