Номер провадження: 11-кп/813/524/23
Справа № 947/8503/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.01.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Одеського апеляційного суду в складі :
Головуючого ОСОБА_2
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
З участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі матеріали кримінального провадження № 12021162480001874 від 26.10.2021 рокуза апеляційною скаргою прокурора Київської окружної прокуратури ОСОБА_9 , за апеляційної скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2022 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тихий Дон, Богучарського району, Воронежської області, Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера (посвідчення серії НОМЕР_1 ), раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Цим вироком ОСОБА_8 визнано винним за ч.1 ст.286 КК України, із застосуванням ст.69 КК України призначено показання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять) тисяч гривень, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати у сумі 2007, 83 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Відповідно до вироку суду обвинувачений ОСОБА_8 , 25.10.2021 року о 08:00 год., в світлий час доби, керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ-1103», номерний знак НОМЕР_2 , по горизонтальній прямій ділянці асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Левітана здійснював рух у напрямку вул. Академіка Корольова до проспекту Небесної Сотні у м. Одесі.
Наближаючись до перехрестя з вул. 15-лінія у м. Одесі, де розташований нерегульований пішохідний перехід, за яким повільним темпом перетинав проїжджу частину дороги зліва-направо по напрямку руху автомобіля марки «ЗАЗ-1103», номерний знак НОМЕР_2 пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а водій ОСОБА_8 , маючи можливість об'єктивно виявити пішохода, в порушення вимоги п.1.5, підпункту «б» п.2.3, п.12.3 «Правил дорожнього руху» України, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу та допустив наїзд передньою частиною свого автомобіля на пішохода ОСОБА_10 .
Внаслідок дорожньо-транспортної події, ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляційній скарзі прокурор Київської окружної прокуратури ОСОБА_9 не оспорюючи обставин скоєння злочину та кваліфікацію дій засудженого зазначає, що вирок є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та м"якістю призначеного покарання..
Зокрема зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень, застосував положення ч.1 ст.69 КК України та не звернув уваги, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Стверджує, що враховуючи вищезазначену норму закону можливо було призначити штраф обвинуваченому ОСОБА_8 у розмірі не менше як 2250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 38250 грн.
Просить вирок Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2022 року відносно ОСОБА_8 за ч.1 ст. 286 КК України скасувати в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.286 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді штрафу у розмірі 2250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 38250 гривень, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Врешті просить вирок залишити без змін.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не оспорюючи обставин скоєння злочину та кваліфікацію дій засудженого зазначає, що додаткове покарання в частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік не відповідає особі обвинуваченого та є несправедливим через суворість в цій частині.
Стверджує, що суд не дав оцінку доводам захисту, що обвинувачений є особою літнього віку, учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та за станом здоров'я потребує відвідування медичних закладів. Тому у суду, застосувавши ст. 69 ч.1 КК України, були всі підстави не застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Просить вирок змінити, виключити з вироку додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. В решті вирок залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу захисника просив відхилити, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які просили задовольнити їх апеляційну скаргу, а скаргу прокурора залишити без завдоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, судом виконані вимоги, направлені на прийняття всіх передбачених законом мір для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення судів першої інстанцій у межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених і викладених у вироку обставин підтверджується ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами, перевіреними в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, яким суд дав належну оцінку та є обґрунтованим, в апеляційній скарзі прокурором та захисником не оспорюються, а тому вирок переглядається в межах доводів апеляційних скарг.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, кваліфіковані правильно.
Однак при призначенні покарання, суд в порушення ст. 413 ч. 1 п. 1, 2, ст. 414 КПК України, допустив помилку при визначенні покарання за правилами кримінального закону України.
Так, суд призначаючи остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_8 із застосуванням ч. 1 ст.69 КК України не звернув уваги, що за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Тому суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ст. 286 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України повинен був призначити штраф у розмірі не менше як 2250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 38250 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок судом постановлений з істотним порушенням вимог кримінального закону, та з урахуванням того, що усунення вказаних порушень без погіршення становища обвинуваченого не можливе, він підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку, яким необхідно привести призначення покарання ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення відповідно до вимог кримінального закону та визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, які встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_8 повинно бути призначено покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України з підстав встановлених в суді першої інстанції, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, вперше притягується до кримінальної відповідальності, являється пенсіонером, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем мешкання, наявності декількох пом'якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих обставин, що істотно знижують ступіть тяжкості кримінального правопорушення, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією вказаної статті цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є безпідставними.
Так, відповідно до ч.2 ст.69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкція ч. 1 ст.286 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому вимоги апеляційної скарги захисника щодо не застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суперечать ч.2 ст.69 КК України і задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , керуючись вимогами ст. 50, 65 КК України, суд враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, щире каяття в скоєному, активну участь у розкритті кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення вперше, позитивну характеристику, пом'якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливо з призначення покарання у вигляді штрафу, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Київської окружної прокуратури ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення
Апеляційну скаргу прокурора Київської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2022 року відносно ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок. .
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст. 286 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді штрафу у розмірі 2250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 38 250 гривень, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржений учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді :
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .