Справа № 638/17808/20
Провадження № 22-ц/801/98/2023
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач:Якименко М. М.
10 січня 2023 рокуСправа № 638/17808/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Якименко М.М.,
суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2022 року, ухвалене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Сичуком М.М.,
У грудні 2020 року позивач АТ «Таскомбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.07.2018 між сторонами укладено заяву-договір № 217036-601 про надання кредиту готівкою на власні потреби із додатком № 1, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В додатку № 1 до Кредитного договору наведено детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів.
25.07.2018 року відповідачем було підписано опитувальник фізичної особи із зазначенням, в тому числі, кореспондентської інформації та загальних відомостей щодо позичальника.
30.07.2018 року відповідачем було підписано заяву - анкету на оформлення банківських продуктів. Підписуючи заяву - анкету на оформлення банківських продуктів, відповідач просив банк надати йому послуги/продукти на умовах та в порядку передбаченому в цій заяві - анкеті та в договірних документах, що підписуються для оформлення відповідних послуг/продуктів; укласти з ним договори на оформлення відповідних банківських продуктів/послуг; здійснювати кредитування на загальних умовах кредитування, що погодженні з ним та зазначені в договірних документах.
За умовами п. 1 розділу 1 кредитного договору сума кредиту: 276548,67 грн., строк кредиту 48 місяців, проценти за користування кредитом: 0,0001% річних, комісія за обслуговування кредиту: 2,69% щомісячно.
Банк свої зобов'язання перед відповідачем виконав повністю. Разом з тим, відповідач не виконала належним чином договірні зобов'язання, внаслідок чого станом на 09.10.2020 у неї виникла заборгованість у розмірі 305077,43 грн, яка складається із: заборгованість по тілу кредиту 208118,17 грн., заборгованість по відсоткам 0,18 грн., заборгованість по комісії 96709,08 грн., штраф за період з 09.10.2019 року по 08.10.202 року 250,00 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, тому вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 305077,43 грн заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за заявою - договором № 217036-601 про надання кредиту готівкою на власні потреби від 02.08.2019 на загальну суму 208368, 35 грн, з яких: 208118, 17 грн - заборгованість по тілу кредиту, 0,18 грн- заборгованість по відсотками, 250,00 грн- штраф за період з 09.10.2019 по 08.10.2020. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із рішенням суду, АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при ухвалені рішення в частині відмови у стягненні комісії не вірно застосовано норми Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині вимог, у задоволені яких відмовлено, тому, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, в іншій його частині не перевіряється.
Позивач АТ «Таскомбанк» подало клопотання про участь його в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", яке ухвалою суду було задоволено.
Однак, через неможливість у позивача АТ «Таскомбанк» підключення до мережі Інтернет відеоконференцзв'язок не відбувся.
Відповідно до ч.4 ст.212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза приміщенням суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Про що було складено акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв'язку.
Суд вирішив розглянути справу у відсутність позивача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду відповідає.
Судом встановлено, що 30.07.2018 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № 217036-601 про надання кредиту готівкою на власні потреби із додатком № 1, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В додатку № 1 до Кредитного договору наведено детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів (а.с. 9).
Відповідно до п. 1 розділу 1 кредитного договору сума кредиту 276548,67 грн., строк кредиту 48 місяців, проценти за користування кредитом: 0,0001% річних, комісія за обслуговування кредиту: 2,69% щомісячно.
25.07.2018 відповідачем підписано опитувальник фізичної особи із зазначенням, в тому числі, кореспондентської інформації та загальних відомостей щодо позичальника (а.с. 17-18).
30.07.2018 відповідачем підписано заяву - анкету на оформлення банківських продуктів. Підписуючи заяву - анкету на оформлення банківських продуктів, відповідач просив банк надати йому послуги/продукти на умовах та в порядку передбаченому в цій заяві - анкеті та в договірних документах, що підписуються для оформлення відповідних послуг/продуктів; укласти з ним договори на оформлення відповідних банківських продуктів/послуг; здійснювати кредитування на загальних умовах кредитування, що погодженні з ним та зазначені в договірних документах (а.с. 16).
Із наданого банком розрахунку встановлено, що станом на 09.10.2020 сума простроченої заборгованості за кредитом становить 305077,43 грн., яка складається: заборгованість по тілу кредиту 208118,17 грн., заборгованість по відсоткам 0,18 грн., заборгованість по комісії 96709,08 грн., штраф за період з 09.10.2019 року по 08.10.202 року 250,00 грн.
Як встановлено судом, відповідачу було встановлено кредит готівкою на власні потреби та ОСОБА_1 користувалася коштами, про що свідчить розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 32-33) і виписка по особовому рахунку (а.с. 34-39), однак свої зобов'язання виконувала неналежно.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підставою позову банком зазначено невиконання кредитних зобов'язань відповідачем, що пов'язані із отриманням ним кредитних коштів на власні потреби.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відмовляючи в частині стягнення комісії в сумі 96 709,08 грн, суд першої інстанції виходив із того, що положення п. 1.4 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 2,69 % суперечить положенням ч.1,2 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування». Також, позивач не надав доказів наявності, переліку послуг зі сплати комісії за обслуговування кредиту та погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ст.ст. 624, 1054 ч. 1 ЦК України, проценти за користування кредитом і неустойки є похідними від кредиту
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, умовами кредитного договору п. 1.4 передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту 2,9% від суми кредиту.
Проте в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
При цьому до таких послуг не може бути віднесено послуги, які споживач має право отримувати безплатно згідно з ч.ч.1,2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування».
Як вбачається із матеріалів справи, банк не заначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд прийшов до висновку, що положення п. 1.4 кредитного договору є нікчемними відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 11, 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спір суд обґрунтовано вказав, що відсутні підстави для стягнення комісії в сумі 96 709,08, оскільки положення п. 1.4 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 2,69 % суперечить положенням ч.1,2 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування».
Відтак суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог.
За таких обставин рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії є законним і обґрунтованим.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, АТ «Таскомбанк» не надано.
Відтак апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред'явлених позовних вимог та незаконність відмови у позові в частині стягнення заборгованості по комісії з підстав його недоведеності.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне, обґрунтоване, справедливе рішення, яке відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст.367, ч.1 ст. 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 січня 2023 року.
Головуючий М.М. Якименко
Судді: О.В. Ковальчук
Т.Б. Сало