Справа № 947/30488/22
Провадження № 1-кс/947/607/23
12.01.2023 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022160000000812 від 21.11.2022 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сарата Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21 листопада 2022 року о 17 годині 30 хвилин імовірно водій ОСОБА_5 грубо порушив пункти: 1.5.; 2.3. (б); 2.9 а); п.12.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, за наступних обставин.
На думку органу досудового розслідування, в зазначений день та час водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у темний час доби, здійснював рух по зволоженому чистому асфальтному дорожньому покриттю вулиці Козацька в селі Петрівка Болградського району Одеської області, на якій організований дорожній рух у двох напрямках, по одній смузі для руху у кожному напрямку, без наявності дорожньої розмітки.
Під час руху на проїзній частині вказаної вулиці збоку будинку №100 у напрямку будинку №102 , вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою та її зміною постійно не слідкував, діючи з необережності, не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан свого здоров'я та свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого на ділянці проїзної частини навпроти будинку №100 вказаної вулиці, проявляючи злочинну самовпевненість, продовжив рух, внаслідок чого не впорався з керуванням свого автомобіля, втратив контроль над його керуванням і допустив виїзд керованого ним автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за межі проїзної частини на ліве узбіччя за ходом руху, де скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , який рухався по узбіччю у зустрічному напрямку. Водій ОСОБА_5 , після скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зник з місця пригоди у невідомому напрямку та в подальшому його місцеперебування було встановлено в ході оперативно-розшукових заходів.
В результаті дорожньо-транспортної події, велосипедист ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження від яких загинув при госпіталізації до медичного закладу.
На думку органу досудового розслідування імовірно допущенні водієм ОСОБА_5 порушення вимог 1.5.; 2.3. (б); 2.9 а); п.12.1 ПДР знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_7 .
У зв'язку із чим, 22.11.2022 року о 23:00 год., у порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
22.11.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи викладені вище обставини, сторона обвинувачення вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків, а тому слідчий за погодженням з прокурорм звертається до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі. Також звернув увагу слідчого судді на те, що підозрюваний залишив місце ДТП.
Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, адже має цивільну дружину та малолітніх дітей.
Підозрюваний з підозрою погодився, підтримавши думку захисника просив застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання,вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Згідно матеріалів поданого клопотання, 22.11.2022 року о 23:00 год., у порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
22.11.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України підтверджується: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.11.2022 року, схемою до нього та фототаблицею; випискою ЄО-2364 від 21.11.2022 року; результатами алкотестеру приладу Drager- 1.32 ‰; протоколом обшуку автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , протоколом огляду велосипеда «Салют», речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Разом з тим, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотанні сторони обвинувачення, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який призвів до загибелі особи, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортним засобом строком від п'яти до десяти років.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні злочину та те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, який призвів до тяжких наслідків у вигляді загибелі особи, при цьому підозрюваний ОСОБА_5 зник з місця пригоди у невідомому напрямку та в подальшому його місцеперебування було встановлено в ході оперативно-розшукових заходів, що свідчить про суспільно-небезпечний характер такого злочину, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваного в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на наступне: підозрюваний офіційно не працевлаштований, не одружений, зник з місця пригоди у невідомому напрямку та наразі обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який призвів до загибелі людини.
Все вищевказане в сукупності свідчить про обґрунтованість ризику переховування.
Твердження підозрюваного та захисника про те, що підозрюваний перебуває у цивільному шлюбі та має на утриманні малолітніх дітей документально не підтверджено, а тому слідчий суддя їх відхиляє при визначенні соціальних зв'язків підозрюваного.
Також, кримінальний процесуальний кодекс України встановлює наступну процедуру отримання показань від потерпілих та свідків, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК).
Таким чином, такий ризик як вплив на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих, а також свідків, та дослідження їх судом.
Враховуючи факт того, що підозрюваному стануть відомі анкетні дані потерпілих та свідків, так як вони проживають в одному населеному пункті (с. Петрівка Болградського райлну Одеської області) які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_5 на потерпілих та свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, після імовірного вчинення якого підозрюваний зник з місця події, а також наявні в рамках даного кримінального провадження ризики, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.01.2023 року строк досудового розслідування продовжено до чотирьох місяців.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що вчинення злочину призвело до загибелі людини, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022160000000812 від 21.11.2022 року - задовольнити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 10.03.2023 року включно.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1