Миколаївської області
Справа №477/1722/21
Провадження №1-кп/477/159/23
11 січня 2023 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021152220000127 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 357 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
На розгляді Жовтневого районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 357 КК України.
Прокурором заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливість ухилення обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник проти клопотання прокурора заперечував, зазначивши про можливість обрання іншого виду запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту.
Обвинувачений погодився з думкою захисника.
Розгляд клопотання проводиться головуючою суддею одноособово, відповідно до Перехідних положень КПК України.
Вислухавши думку учасників судового засідання щодо заявленого клопотання, вивчивши клопотання та матеріали в межах заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Загальною декларацією прав людини (статті 3,9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 вересня 2021 року обвинуваченому обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, який в подальшому продовжувався, останні раз - ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2022 року - по 20 січня 2023 року.
Обґрунтованість підозри була предметом дослідження під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому під час досудового розслідування та в суді.
По кримінальній справі розпочатий судовий розгляд, в судовому засіданні досліджуються письмові докази, не допитані всі свідки, потерпіла, обвинувачений. Завершити розгляд кримінального провадження та ухвалити рішення до закінчення строку дії обраного запобіжного заходу не є можливим.
Відповідно до статті 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу стало наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього кодексу, повинно містити, зокрема, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Під час судового розгляду встановлено, що згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких, відповідно до класифікації, наведеної у статті 12 КК України, є кримінальним проступком, а два - особливо тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а за ч.2 ст. 115 КК України передбачено також покарання у виді довічного позбавлення волі.
Обвинуваченийдо затримання постійного та стабільного джерела прибутку не мав, до затримання офіційно працевлаштований не був, в офіційно зареєстрованому шлюбі не перебуває, проживав не за місцем реєстрації, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного вбивства та викрадення чужого майна. У цьому кримінальному провадженні обвинувачується, серед іншого, також у вчиненні корисливого злочину.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, отже, існує ризик того, що усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі встановлення вини обвинуваченого, перебуваючи на волі ОСОБА_3 може переховуватися від суду, що унеможливить своєчасний та якісний розгляд кримінального провадження судом, а також, враховуючи відсутність стабільного джерела доходу, існує ризик того, що обвинувачений може продовжувати злочинну діяльність.
Крім того, зазначеними адресами місця проживання та реєстрації обвинуваченого, є м. Снігурівка Баштанського (Снігурівського) району Миколаївської області, яке на сьогоднішній день є деокупованою територією, на якій владою здійснюються заходи по відновленню життєдіяльності громадян та функціонування органів державної влади, що, в свою чергу, обмежує певні елементи прав та свобод громадян.
Отже, як встановлено в судовому засіданні, заявлені ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились, завершити розгляд справи до завершення строку дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не є можливим, що відповідно до ст. 199 КПК України, є підставою для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки інші, більш м'які запобіжні заходи, про зазначають адвокат та обвинувачений, не зможуть запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 176, 177, 199, 369-372 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів по 11 березня 2023 року включно з утриманням його в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з дня оголошення тексту ухвали, а обвинуваченим - з дня отримання її копії.
Повний текст ухвали проголошений 12 січня 2023 року о 09.45год.
Головуюча суддя ОСОБА_1