12 січня 2023 року м.Суми
Справа №592/4802/20
Номер провадження 22-ц/816/71/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 вересня 2022 року в складі судді Корольової Г.Ю., ухвалене в м. Суми,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулось до суду з указаним позовом, свої вимоги мотивувало тим, що 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала анкету-заяву б/н та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
На підставі укладеного сторонами договору банк надав відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Унаслідок несвоєчасного внесення позичальницею щомісячних платежів за кредитним договором станом на 22 березня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 115863,34 грн, з яких: 60965,51 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26333,81 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, 22570,53 грн - пеня, 500 грн - штраф (фіксована частина), 5493,49 грн - штраф (процентна складова).
Посилаючись на зазначені обставини АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 22 березня 2020 року у розмірі 115863,34 грн та судові витрати у розмірі 2102 грн.
Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 21 квітня 2010 року у розмірі 109869,85 грн, з яких 60965,51 грн заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 719,35 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 26333,81 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, 22570,53 грн - пеня.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 1993,27 грн судового збору.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 вересня 2021 року задоволена заява відповідачки про перегляд заочного рішення, заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2020 року скасовано, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
28 жовтня 2021 року до місцевого суду надійшла заява банку про зменшення позовних вимог, заявник просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором б/н від 21 квітня 2010 року у розмірі 84207,18 грн, з яких 60964,51 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23242,67 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, а також понесені позивачем судові витрати.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 вересня 2022 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 квітня 2010 року у розмірі 84207 грн 18 коп., з яких: 60964 грн 51 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 60964 грн 51 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 23242 грн 67 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що у справі відсутні докази на підтвердження факту укладання сторонами кредитного договору, кредитних коштів відповідачка не отримувала. Крім того, місцевим судом безпідставно не застосовано загальної та спеціальної позовної давності. Тобто наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу позивач в установлений судом строк не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Друкованим текстом анкети-заяви передбачена згода заявника з тим, що дана анкета разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між заявником та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, містить підтвердження факту ознайомлення заявника з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді (а.с. 32 том 1).
В анкеті-заяві вказана сума бажаного кредитного ліміту у розмірі 5000 грн, тип кредитної картки - платіжна картка Кредитка «Універсальна».
ОСОБА_1 також підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідно до якої пільговий період (нарахування відсотків здійснюється за ставкою 0,01% річних) - 30 днів по кожній витраті, базова відсоткова ставка на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік) - 3,0%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним, також визначені умови та розмір нарахування штрафу та пені (а.с.33 том 1).
Згідно з наданим банком розрахунком після уточнення позовних вимог, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 21 жовтня 2021 року становить 84207 грн 18 коп., з яких: 60964 грн 51 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 60964 грн 51 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 23242 грн 67 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625. Розмір відсоткової ставки нарахованої банком на прострочений кредит згідно ст. 625 у період з 01 жовтня 2019 року по 31 липня 2020 року становить 84%, у період з 01 серпня 2020 року по 21 жовтня 2021 року - 60% (а.с. 150-159 том 1).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами була досягнута домовленість у належній формі, передбаченій законодавством, щодо істотних умов кредитного договору, відповідачка належним чином своїх зобов'язань за договором не виконувала, тому заборгованість, що утворилась підлягає стягненню на користь банку.
Проте, колегія суддів не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Долучений банком до позову витяг з Умов і правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника та довідці про умови кредитування, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до вимог частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Установивши, що анкета-заява позичальниці та довідка про умови кредитування, підписані відповідачкою, не містять умов щодо можливості нарахування відсотків на прострочений кредит за ст. 625 за ставкою 84%, 60%, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду про задоволення вимог банку в цій частині.
Сторони не обумовили у письмовому вигляді можливості нарахування відсотків на прострочений кредит у зазначеному розмірі, відповідно вимога банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 у розмірі 23242,67 грн, не ґрунтується на умовах договору, а також на матеріальному законі, отже не може бути задоволена.
Крім того, як убачається з наданого до суду розрахунку, у період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2019 року банк нараховував відповідачці відсотки за користування кредитом у загальному розмірі 72814,44 грн і погашав їх за рахунок кредиту (колонка 4 таблиці розрахунку) (а.с.154-158 том 2). Тобто кожного наступного місяця банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами, як безпосередньо на суму кредиту, яким користувалась відповідачка, так і на відсотки, погашені банком за рахунок кредиту.
При цьому, такий порядок погашення процентів за рахунок тіла кредиту сторони в письмовому вигляді не погоджували.
Відповідно до положень статей 1048, 1049, 1054 ЦК України, погашення процентів за користування кредитом за рахунок кредиту прямо порушує вимоги статті 1049 ЦК України.
Такі дії банку суперечать самому змісту кредитних правовідносин.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» заявив до стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 60964,51 грн, при цьому, за рахунок тіла кредиту банком погашені відсотки у розмірі 72814,44 грн, на підтвердження заявлених вимог позивач надав розрахунок, зміст якого не відповідає умовам укладеного договору, а отже є неналежним доказом розміру заборгованості за тілом кредиту. Позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими відповідно до умов договору, банк до ОСОБА_1 не пред'являв.
Інших належних допустимих доказів на підтвердження заявленого розміру заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту банк до суду не подав.
Суд першої інстанції зазначених обставин та вимог закону не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту за рахунок якого також погашені відсотки за користування кредитними коштами.
Встановивши під час апеляційного перегляду справи допущене порушення місцевим судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів, не будучи обмеженою доводами апеляційної скарги в силу частини 4 статті 367 ЦПК України, дійшла висновку про скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову за необґрунтованістю.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 3153 грн.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи у розмірі 3153 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: О. Ю. Кононенко
В. І. Криворотенко