Справа № 145/1059/22
Провадження № 22-ц/801/82/2023
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.
Доповідач:Денишенко Т. О.
11 січня 2023 рокуСправа № 145/1059/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., розглянувши за правилами, установленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Тиврівського відділу
державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької
області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юс-
тиції ( м. Хмельницький ) про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою начальника Тиврівського відділу державної реєстрації актів цивіль-ного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіональ-ного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мамчур Мар'яни Олександрівни на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року, ухва-лене у приміщенні суду у смт Тиврів Вінницької області за головування судді Ратушняка І.О., повний текст складення якого не зазначений,
19 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася у Тиврівський районний суд Вінниць-кої області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначивши заін-тересованою особою Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану ( далі - ДРАЦС ) у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ). Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що її дівоче прізвище - ОСОБА_2 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданим 22 квітня 1975 року Черемошненською сільською радою Тиврівського району Він-ницької області, актовий запис № 4. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивіль-ного стану громадян про державну реєстрацію народження від 26 квітня 2022 року № 00035443096 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 22 квітня 1950 року Виконавчим комітетом Василівської сільської ради Тиврівського району Вінниць-кої області зроблений актовий запис № 15. Батьками ОСОБА_3 були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно із архівною копією від 29 квітня 2022 року № 07-841/7 запису акта про народження № 10, виданого Народним комісаріатом внутрішніх справ УРСР із штампом Тарабанівської сільської ради від 10 грудня 1938 року, батьком двоюрідної сестри заявниці ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 за-писаний двоюрідний брат батька ОСОБА_1 . ОСОБА_8 по націо-нальності «поляк». Батько заявниці ОСОБА_3 за національним походження по лінії його батька, а її діда ОСОБА_5 був поляком, однак у свідоцтві про народження ОСОБА_1 він записаний українцем.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про дер-жавну реєстрацію народження № 0035443096 мати батька заявниці ОСОБА_9 -на також записана за національністю українка, що теж не відповідає дійсності, оскільки за народженням вона була полькою.
Батько заявниці ОСОБА_3 та баба ОСОБА_9 поховані на польському кладовищі у с. Василівка, що також є підтвердженням їх польського похо-дження. Факт належності баби заявниці ОСОБА_9 до польської націо-нальності підтверджується записом у метричній книзі ОСОБА_10 -католицької при-ходської церкви про народжених та охрещення.
ОСОБА_1 вважає, що має польське походження, але оскільки у інший спосіб не-можливо довести, що вона та її батько за національністю поляки, маючи бажання іденти-фікуватися як полька, отримати карту полячки для можливості частіше відвідувати історичну батьківщину, вона звернулася у суд із даною заявою, просила встановити факт належності батька ОСОБА_3 до національності «поляк», самої заявниці ОСОБА_11 - до національності «полька» та зобов'язати заінтересовану особу Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Цен-трально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) внести такі зміни до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян: змі-нити в актовому записі про народження ОСОБА_3 , складеному 22 квітня 1950 року за № 15 Виконавчим комітетом Василівскої сільської ради Тиврівського району Вінницької області, у графі національність мати дитини з «українка» на «полька»; змінити в актовому за-писі про народження ОСОБА_11 , складеному 22 квітня 1975 року за № 4 Че-ремошненською сільською радою Тиврівського району Вінницької області, у графі націо-нальність батька дитини з «українець» на «поляк».
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року заява ОСОБА_1 задоволена. Судом встановлені факти приналежності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , уродженця с. Васи-лівка Тиврівського району Вінницької області, до національності «поляк» та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , уродженки с. Іванківці Тиврівського району Вінницької області, до національності «полька»; Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Він-ницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) зобов'язаний внести наступні зміни до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян: змінити в актовому записі про народження ОСОБА_3 , складеному Виконавчим комітетом Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області 22 квітня 1950 року за № 15, у графі національність мати дитини з «укра-їнка» на «полька»; змінити в актовому записі про народження ОСОБА_11 , складеному Черемошненською сільською радою Тиврівського району Вінницької області 22 квітня 1975 року за № 4, у графі національність батька дитини з «українець» на «поляк».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 06 жовтня 2022 року, началь-ник Тиврівського відділу ДРАЦС у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Мамчур М. О. оскаржує його в апеляційному порядку, просить задоволити її апеляційну скаргу, дане рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо встановлення факту, що має юридичне значення. Скаржниця вважає, що оскар-жуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосу-ванням норм матеріального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Представник заінтересованої особи звертає увагу, що вимоги заяви про зобов'язання заінтересованої особи як учасника справи вчинити певні дії не можуть бути розглянуті у порядку окремого провадження. За своєю суттю така вимога подається та розглядається у позовному провадженні, тому щодо задоволення такої вимоги заінтересована особа запере-чує. У даному випадку суд згідно з нормами статей 293, 294, 315 ЦПК України мав би зали-шити заяву ОСОБА_1 у порядку окремого провадження без розгляду, роз'яснивши заяв-ниці її право на подання позову на загальних підставах. Указ Президента України від 31 гру-дня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності» втратив чин-ність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99. На даний час чинне законодавство України не передбачає внесення у паспорт громадян, в актові записи цивільного стану, у свідоцтва про народження, шлюб чи інші документи відомостей про на-ціональність, що відповідає статті 24 Конституції України, статті 11 Закону України «Про на-ціональні меншини», яким регулюються такі питання. У зв'язку з неможливістю встановлен-ня у судовому порядку фактів належності осіб до певної національності відповідні спори узагалі не підлягають розгляду у судовому порядку. Питання зміни національності не відно-ситься до компетенції органів ДРАЦС. Порядок внесення органом ДРАЦС змін до актового запису цивільного стану передбачений статтею 22 Закону України «Про державну реєс-трацію актів цивільного стану», Правилами внесення змін до актових записів цивільного ста-ну, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , задовольняючи таку заяву, суд безпідставно не узяв до уваги заперечення на неї, викладені на пропозицію суду подати від-зив у цій справі.
Заявниця ОСОБА_1 не скористалася визначеним цивільним процесуальним зако-ном правом, забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, на подан-ня відзиву на апеляційну скаргу заінтересованої особи, такий відзив суду від неї не надходив. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилася з невідомих причин, будь-яких заяв від неї суду не надходило, про місце, день та час розгляду справи заявниця пові-домлена в установленому порядку, про що у справі містяться відповідні докази. Ураховуючи, що за клопотанням ОСОБА_1 справа розглядом уже відкладалася та тепер вдруге при-значена до розгляду, керуючись нормами статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеляцій-ного суду ухвалила розглянути справу у відсутності її учасників. При цьому належить мати на увазі, що 19 грудня 2022 року суду надійшов лист керівника заінтересованої особи за № 21.16-39/519, де викладене прохання розглядати дану справу у порядку апеляційного прова-дження без участі представника Тиврівського відділу ДРАЦС у Вінницькому районі Він-ницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов вис-новку, що апеляційна скарга повноважного представника заінтересованої особи безумовно підлягає частковому задоволенню.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрун-тованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, воно є незаконним, необгрунтованим, таким, що суперечить нормам матеріального права, які регулюють правовідносини у цій справі, тому це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про закриття провадження у справі.
Задовольняючи у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , суд першої інс-танції, текстуально виклавши у рішенні статтю 2 Загальної Декларації прав людини, статтю 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин держав - членів Ради Європи, ратифіко-ваної Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР, пункт третій статті 92 Консти-туції України, статті 15, 16, 269, 271, 275, 291, 300 ЦК України, статтю 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», частини перші статей 4, 5, пункт п'ятий частини дру-гої статті 293, частину другу статті 315 ЦПК України, пославшись на роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в спра-вах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вдруге зупинившись на обста-винах, зазначених заявницею, стосовно національності її родичів, констатував, що батько заявниці ОСОБА_1 . ОСОБА_3 за національним походження по лінії його батька, а її діда, ОСОБА_5 був поляком, однак у її свідоцтві про народження він записаний укра-їнцем. Мати ОСОБА_9 батька заявниці у витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 0035443096 також записана за на-ціональністю українка, що не відповідає дійсності, оскільки за народженням вона була поль-кою. Беручи до уваги, що ОСОБА_1 ідентифікує себе як польку, відзначає релігійні свя-та за Григоріанським календарем, її батько ОСОБА_3 та ба-ба ОСОБА_9 поховані на польському кладовищі у с. Василівка, а, крім того, польська національність баби підтвер-жується записом у метричній книзі Тиврівської Римсько-католицької приходської церкви про народжених та охрещення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява підлягає задово-ленню.
Проте, суд апеляційної інстанції знаходить вимоги апеляційної скарги начальника Тив-рівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Він-ницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Мамчур М. О. на рішення Тиврівського районного суду Вінницької об-ласті від 06 жовтня 2022 року такими, що заслуговують на увагу у повному обсязі, підляга-ють безумовному задоволенню як законні та обгрунтовані. При цьому апеляційний суд ура-ховує, що вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання органу ДРАЦС внести зміни до актових записів щодо національності батька та її самої є похідними від її вимог установити певні обставини і факти приналежності її та батька ОСОБА_3 до національності поляків.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17 ( провадження № 11?927апп18 ) за позовом фізичної особи до органу ДРАЦС про зобов'язання внести зміни до актового запису про народження, зазначивши в графі національності батька «по-ляк» замість «українець».
Разом з тим актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'-єктом цивільних прав та обов'язків ( частина перша статті 49 ЦК України ). Актом цивіль-ного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття гро-мадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повн-ої цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо ( частина друга статті 49 ЦК України ). Аналогічні за зміс-том приписи закріплені у статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслід-ками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про вне-сення змін до актового запису цивільного стану або про відмову у цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку ( частина перша статті 22 Закону № 2398-VI ).
Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 затверджені Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання ( далі - Правила ), за змістом пунктів 1.1, 1.5 яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складені органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством. Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану ( підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил ). Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частині першій статті 315 ЦПК України наведений перелік фактів, справи про вста-новлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб ( якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення ).
Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національ-ності» відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99. Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійс-нення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин ( ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР ) кожна особа, яка належить до наці-ональної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від ет-нічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Націо-нальна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чи-ном не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту наці-ональності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поста-вила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 ( провадження № 14-215цс 19 ), Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18 ( К/9901/ 5276/19, провадження № 11/381апп19 ), від 18 березня 2020 року у справі № 761/ 36561/19 ( провадження № 61-21818св19 ), від 25 березня 2020 року у справі № 229/ 2823/19 ( провадження № 61-22368св19 ), від 27 жовтня 2020 року у справі № 337/ 5247/19 ( провадження № 61/9090св20 ), від 17 червня 2021 року у справі № 754/631/20 ( провадження № 61-10397св20 ).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового, безпідставного висновку про те, що справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства у зв'язку з можли-вістю встановлення у судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національ-ності. Суд першої інстанції не урахував, що питання зміни національності не відноситься до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Звертаючись до суду із заявою у порядку окремого провадження щодо встановлення факту належності до національності поляків батька та самої заявниці, ОСОБА_1 поси-лалася на роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах гро-мадянського стану», відповідно до яких питання щодо встановлення неправильності в акто-вому записі про народження, зокрема щодо доповнення відомостей про національність та громадянство батьків, суд вирішує на підставі письмових ( архівних матеріалів, відомостей, які містяться в паспорті, інших посвідчень тощо ) та інших доказів, що з достовірністю під-тверджують заявлену вимогу. З цього приводу апеляційний суд вважає доцільним зазначити наступне. Вимоги пункту сьомого цієї постанови, за якими при розгляді справ про вста-новлення неправильності в актовому записі про народження суди мають враховувати, що він, зокрема, повинен містити відомості про національність і громадянство батьків, а якщо їх не було внесено - актовий запис має бути доповнений, - відповідали законодавству України станом на час прийняття зазначеної постанови. Проте ці роз'яснення не відповідають чин-ному законодавству України, яким зазначення національності особи в актових записах ци-вільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС не передбачено. Оскільки зазначена постанова була прийнята понад 20 років тому, тобто до прийняття Конституції України та чинних ЦК Укра-їни, Сімейного кодексу України, ЦПК України, то надані в ній роз'яснення не відповідають чинному законодавству України і не можуть братися до уваги.
Отже, за результатами розгляду цієї цивільної справи апеляційна скарга заінтересованої особи, де викладена вимога про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення но-вого рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , підлягає частковому задово-ленню, оскільки провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 255, норм статті 377 ЦПК України.
Пунктом четвертим частини першої статті 374, нормами статті 377 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без роз-гляду повністю або частково. Судове рішення першої інстанції, яким закінчений розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу начальника Тиврівського відділу державної реєстрації актів цивіль-ного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіональ-ного управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Мамчур Мар'яни Олександрів-ни задовольнити частково.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 рокускасувати.
Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтере-сованої особи Тиврівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінниць-кому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Мініс-терства юстиції ( м. Хмельницький ), про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності її та батька ОСОБА_3 до національності «поль-ка», «поляк», зобов'язання Тиврівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управ-ління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) внести зміни в актові записи - закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифіка-ційний номер НОМЕР_3 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Тиврівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегі-онального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) 2232,90 гривні (дві тисячі двісті тридцять дві гривні 90 коп.) судових витрат зі сплати у дохід держави судового збору у зв'язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 11 січня 2023 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський