10 січня 2023 року
м. Київ
справа №380/6041/21
адміністративне провадження №К/990/754/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2022 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року
у справі № 380/6041/21
за позовом ОСОБА_1
до Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури
про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом до Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №32 від 20 січня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ Генерального прокурора №131к від 11 березня 2021 року, яким його звільнено з посади керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року;
- поновити його на посаді керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області з 13 березня 2021 року або іншій рівнозначній посаді в Київській обласній прокуратурі;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 13 березня 2021 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області або іншій рівнозначній посаді в Київській обласній прокуратурі з 13 березня 2021 року;
- допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 13 березня 2021 року у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, позов задоволено.
05 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 380/6041/21.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на:
- пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, який викладено в постанові: а)від 27 квітня 2021 року справа №640/419/20 та від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20 щодо правильного застосування пунктів 9, 12, 17 Закону України «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX), пункту 8 розділу I, пунктів 15, 16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221, а також положень 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233, згідно з якими за умови наявності конкретних відомостей щодо невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики і доброчесності (в даному випадку) неправильне вирішення практичного завдання та неможливість документально підтвердити положення коштів, за які здійснено купівлю майна, що перебуває у його користуванні і належить близьким родичам) кадрова комісія прийняла правомірне, обґрунтоване рішення про неуспішне проходження прокурором атестації; б) від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/10, від 15 вересня 2022 року у справі №380/4314/21 щодо застосування підпункту 3 пункту 15 розділу II Закону №113-IX, пункту 8 частини першої статті 11, частини першої статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» стосовно виключної компетенції НАЗК на здійснення контролю та перевірки декларацій осіб та наголошує, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать позиції Верховного Суду, відповідно до якої процедура атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній;
- пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, які викладено в постановах від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а та від 07 жовтня 2021 року у справі №640/449/20 (застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні) щодо застосування положень пункту 12 розділу II Закону №113-IX, пункту 5 розділу I Порядку №221 без застосування положень пп.2 абзацу 1 пункту 13 розділу II Закону №113- IX, пп.3 пункту 6 пункту 6 розділу I Порядку №221, а також пп.2, 12, 14 розділу IV Порядку №221. Крім цього скаржник, посилаючись на висновки, які викладено в постанові від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а наголошує, що вказані висновки не забезпечують правильність застосування пп.2 абзацу 1 пункту 13 розділу II Закону №113- IX, пп.3 пункту 6 пункту 6 розділу I Порядку №221, а також пп.2, 12, 14 розділу IV Порядку №221. Також на переконання скаржника, положення пункту 12 розділу II Закону №113- IX, пункту 5 розділу I Порядку №221 необхідно застосувати у поєднані з положеннями пп.2 абзацу 1 пункту 13 розділу II Закону №113- IX, пп.3 пункту 6 пункту 6 розділу I Порядку №221 щодо встановлення рівня компетентності прокурора під час третього етапу атестації.
Щодо оскарження судових рішень в частині витрат на професійну правничу допомогу, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, які викладено в постанові Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, а саме, щодо документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також урахування категорії складності справи та співмірності суми витрат на правничу допомогу.
Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктами 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ, Суд-
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 380/6041/21.
2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
3. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу №380/6041/21.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.А. Данилевич
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду